неділя, 16 червень 2019
  • Київ 8:01
  • Нью-Йорк 1:01
  • Лондон 6:01
  • Токіо 14:01
  • Москва 8:01
Олеся Сергієнко

Позбавлення батьківських прав по-українськи

27 Грудня 2018 Олеся Сергієнко

На жаль, судова практика в Україні у справах про позбавлення батьківських прав не відповідає міжнародному законодавству в сфері захисту прав та інтересів дітей.

Залишається лише сподіватися, що колись українське законодавство, судова практика в сфері захисту прав та інтересів дітей відповідатимуть європейським стандартам.

Під європейськими  стандартами в сфері захисту прав та інтересів дітей слід розуміти забезпечення, в першу чергу, батьками, всебічного, гідного інтелектуального, духовного, культурного та фізичного розвитку дитини, високий рівень матеріального забезпечення потреб дитини у відповідному віці.

Гуманістичне відношення судів до батьків, які часто є батьками лише «на папері», не створює жодних перспектив щодо належного захисту прав та інтересів дітей в Україні.

На мою думку, це призводить до того, що вимоги до виконання батьками своїх батьківських обов’язків знаходяться на примітивному рівні та породжують фальшиве батьківство або батьківство, що досить негативно впливає на процес виховання дітей в Україні.

Відповідно до ст.165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має навчальний заклад, в якому навчається дитина, заклад охорони здоров’я, прокурор тощо. Але в більшості випадків ініціатором такого позову виступає той з батьків, з яким на підставі рішенні суду проживає дитина.

Тому з батьків, з яким на підставі рішення суду проживає дитина, доводиться зібрати цілий пакет документів, щоб обґрунтовувати свої позовні вимоги про позбавлення батьківських прав (довідка з виконавчої служби про заборгованість по аліментах, довідка з правоохоронних органів, характеристика на дитину з навчального закладу тощо). Але, на жаль, і такий пакет документів далеко не гарантує, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав будуть задоволені судом.

Які ж потрібні супер-докази, щоб справа про позбавлення батьківських прав мала позитивне рішення?

Кожна сімейна справа, по суті, є універсальною та індивідуальною, і в будь-якому випадку треба виходити з найкращих інтересів дитини. Якщо батько або мати суттєво шкодять процесу виховання та розвитку дитини – їх варто позбавляти батьківських прав.

Як показує судова практика, в більшості випадків суди задовольняють позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, якщо другий з батьків зловживає алкогольними напоями чи наркотичними засобами, що підтверджується відповідними медичними документами.

В даному випадку мені подобається одна народна мудрість:  «П’яниця проспиться, а дурень – ніколи». Справді, часом п’яниця може краще виконувати свої батьківських обов’язки, ніж особа, яка застосовує до дитини психологічне та (або) фізичне насилля.

Отже, законодавцю варто розширити в ст.164 Сімейного кодексу України перелік підстав позбавлення батьківських прав. Наприклад: застосування економічного, психологічного насилля відносно дитини; зловживання батьківськими правами, залишення дитини у небезпеці та ін.

У п.16 постанови Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справпро усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 говориться:

«Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише  щодо дитини,  яка  не  досягла вісімнадцяти років,  і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх  обов’язків  має  місце, коли  вони  не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її  навчання,  підготовку  до  самостійного  життя,  зокрема:   не забезпечують необхідного харчування,  медичного догляду, лікування дитини,  що негативно впливає на її фізичний розвиток як  складову виховання;  не спілкуються з дитиною в обсязі,  необхідному для її нормального  самоусвідомлення;  не  надають  дитині   доступу   до культурних та інших духовних цінностей;  не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних  норм  моралі;  не  виявляють  інтересу   до   її внутрішнього  світу;  не  створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори,  як кожен окремо,  так і  в  сукупності,  можна розцінювати  як ухилення від вихованнядитинилише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов’язками».

З однієї сторони все зрозуміло, але така підстава позбавлення батьківських прав, як ненадання дитині доступу до культурних та духовних заходів, розглядається на практиці як «зі сфери фантастики». Хоча, відповідно до закону, це безпосередній обов’язок батьків – забезпечити дитині можливість культурно та духовно розвиватися.

Все залежить від наших переконань та світогляду. На жаль, але в більшості випадків розуміння процесу виховання дитини в Україні поки знаходиться на примітивному рівні. Як кажуть, «головне – щоб голодом не морив…».

Про яку рівність прав та обов’язків між батьками можна говорити в даному випадку? Рівність прав можлива у разі наявності балансу між правами та обов’язками батьків відносно дитини.

Отже, варто змінювати існуючу судову практику, вдосконалювати сімейне законодавство в сфері захисту прав та інтересів дітей. Приємно, що на сьогодні зроблені відповідні кроки, які дають можливість кожній дитині без проблем та перешкод відпочивати за кордоном, брати участь у міжнародних змаганнях тощо. Але на цьому не варто зупинятися.

Діти не мають страждати від неналежного батьківства. Потрібно посилити не лише відповідальність в сфері захисту прав та інтересів дітей, але більш жорстко відноситися до заявлених в судовому порядку підстав позбавлення батьківських прав.

Хочемо жити в європейській державі? Тож давайте належним чином захищати права та інтереси наших дітей!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *