понеділок, 19 листопада 2018
  • Київ 21:34
  • Нью-Йорк 14:34
  • Лондон 19:34
  • Токіо 4:34
  • Москва 22:34
Надія Вороницька-Гайдак

Як не втратити професію та себе, або що таке “професійне вигорання”?

Під час навчання на юридичному факультеті мені розповіли одну історію про адвоката, який в один прекрасний момент припинив адвокатську практику, продав все своє майно та поїхав жити до іншої країни де влаштувався на роботу звичайним офіціантом у барі на березі моря…, через декілька років відкрив своє невеличке кафе на тому ж березі; і більше ніколи не зайшов до судової зали.

В той час мені це здалось якоюсь вигадкою та несінітнецею. Як можна кинути професію якої так дового вчився; відмовитись від стабільноста та комфорту якого так довго добивався.

Минуло більше 10-ти років і я все частіше згадую ту історію, намагаючись знайти їй раціональне пояснення. Хочемо ми те визнават, чи не хочемо, але професія юриста є однією з найбільш стресових. Поступаються їй хіба що таксисти та військові, принаймі такі дані наводять деякі дослідження Міжнародної організації праці.

Так вже склалось, що бильшисть з нас працює в стані постійного стресу і фізичній напрузі, яке практично на 100% призводить до фізичного та емоційного виснаження.

Якщо ж в такому стані людина перебуває досить довгий час то це прямий шлях до професійного вигорання, і як наслідок повного розчарування в професії.

В той момент коли робота перестала приносити задоволення, і ви весь час дивитись на годинник чекаючи закінчення робочого дня, а наближення вихідних чи святкових днів чекаєте як “манни небесної” вітаю, у вас синдром професійного вигорання.

Та ж Міжнародна організація праці визначає професійне вигорання, як розумове та фізичне виснаження, яке відчуває людина, коли робота вимагає набагато більше енергії ніж ви маєте.

Отже, що ж створює напругу в роботі юриста:

  • недоскональність законодавчої та судової системи:
  • токсичні та/або “складні” клієнти:
  • фінанси (платять менше ніж ми очікуємо):
  • конкуренція на ринку юридичних послуг:
  • конфлікти з керівництвом або в колективі:
  • відсутність нормального спілкування:
  • погані умови праці (не зручні меблі, стара орг техніка тощо).

Як не дивно, але працюючи з людьми…, і не просто з людьми а з їх “проблемами” ми так чи інакше перебираємо їх частину на себе. Ми переживаємо за їх долю та благовполуччя, і в результаті часто забуваємо про себе: не відпочиваємо, не читаємо, не ходимо в кіно.., та просто не висипаємось.

Основними симптомами професійного вигорання є:

  • складність концентруватись
  • відчуття постійної фізичної втоми
  • частий головний біль, запаморочення, нудота й печія:
  • емоційна втома;
  • постійне бажання спати;
  • відсутність життя за межами офісу;
  • відсутність планів на майбутнє.

Якщо хоча б 2-3 симптома ви знайшли у себе, вітаю – у вас професійне вигорання! В такі моменти в голові крутиться фраза: “Як різниця хто винен. Питання в тому, що робити?”.

Отже, як побороти синдром професійного вигорання:

  • продовжіть вихідні на 3-4 дні. Цього часу вистачить для того аби подивитись фільм та елементарно виспатись;
  • обмежити час в Інтернеті. Не варто засинати з телефоном в руках.., для цього людство прудмало книжки);
  • не відвідуйте професійні тренінги. Замість них займіться вирішенням особистих питань. Впевнена що їх накопилось багато, бо як правило вирішуємо питання клієнтів, а свої залишаємо на потім;
  • згадайте про хоббі;
  • перерви протягом робочого дня…
  • ходіть пішки…
  • навчіться говорити “НІ”. Всіх грошей не заробити і всі судові процеси не виграти (с).

Життя сучасної людини, особливо тієї яка проживає в стрімкому мінливому житті сучасного суспільства уникнути професійних стресів, конфліктів не можливо. Не варто тішити себе ілюзіями і стверджувати, що вас це не стосується. Саме своєчасна самодіагностика, уважність до себе та того що вас оточує дозволить мінімізувати вплив стресових ситуацій на своє життя.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *