середа, 19 вересня 2018
  • Київ 12:46
  • Нью-Йорк 5:46
  • Лондон 10:46
  • Токіо 18:46
  • Москва 12:46
Надія Вороницька-Гайдак

Антимонопольний комітет України як суб’єкт захисту права власності на знак для товарів та послуг

Розвиток конкурентної економіки змушує суб’єктів господарювання, які пропонують на ринку ті чи інші товари чи послуги, замислюватись та вкладати гроші в розробку власного іміджу, в розробку та розкрутку власного знаку для товарів та послуг (торгової марки). Звичайно, менш за все підприємець буде в захваті від того, що інші, недобросовісні гравці ринку, використовують його працю для швидкого збагачення та наносять йому шкоду, як правило, випускаючи під його знаком продукцію нижчої якості. В таких випадках відразу виникає питання: «Куди звернутись за захистом?».

Існує декілька варіантів захисту порушеного права: адміністративний та судовий. Пропоную розглянути адміністративний метод захисту порушеного права, а саме – звернення за захистом своїх порушених прав до Антимонопольного комітету України (АМКУ).

Конституція України визначила, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41). Ч.1. ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», визначила, що АМКУ є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Діяльність Антимонопольного комітету України з приводу забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності здійснюється відповідно до положень Закону України «Про захист економічної конкуренції» (7 червня 1996 року N 236/96-ВР). Норми зазначених вище нормативно-правових актів визначають порядок розгляду Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, виконання, перевірки, перегляду прийнятих ними рішень, а також порядок оскарження рішень органів Антимонопольного комітету.

У випадку виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМКУ приймають розпорядження про початок розгляду справи, яке надсилається відповідачеві протягом трьох робочих днів з дня його прийняття. Заявникові та третім особам надсилається повідомлення про початок розгляду справи. Особами, які беруть участь у справі, визнаються: сторони, треті особи, їх представники.

Таким чином, закріплення на законодавчому рівні права АМКУ порушувати справи щодо недобросовісної конкуренції дає змогу особам право яких порушене звернутись за захистом своїх прав не до суду, а до інших органів, які здійснюють такий захист.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2-4 цього Закону, а саме:

– неправомірне використання позначень (ст.4);

– неправомірне використання товару іншого виробника (ст.5);

копіювання зовнішнього вигляду виробу (ст.6);

– порівняльна реклама (ст.7);

– дискредитація суб’єкта господарювання (ст.8);

– схилення до бойкоту суб’єкта господарювання (ст.10);

– схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника) (ст.11);

– підкуп працівника, посадової особи, постачальника (ст. 13);

– підкуп працівника, посадової особи покупця (замовника) (ст.14);

– досягнення неправомірних переваг у конкуренції (ст. 15);

– поширення інформації, що водить в оману (ст. 15-1);

– неправомірне збирання комерційної інформації (ст. 16);

– розголошення комерційної таємниці (ст.17);

– схилення до розголошення комерційної таємниці (ст. 18);

– неправомірне використання комерційної таємниці (ст. 19).

Ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначила, що завданням АМКУ є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; сприяння розвитку добросовісної конкуренції; методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Зупинимось на детальному аналізі двох дій, які, на мою думку, є яскравим прикладом порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг, а саме – дії, які передбачені ст. 4 та ст. 6.

При подачі заяви до АМКУ варто враховувати, що вирішальним фактором при прийнятті рішення про порушення чи відмову в порушенні справи про порушення права на знак для товарів та послуг і фактор схожості вашого знаку та знаку, який на вашу думку схожий на ваш і призводить до змішування споживачами вашої продукції, а загальне враження змішування у свідомості пересічного споживача даних товарів та послуг, який може розглядати ці товари та послуги як такі, що мають одне походження.

Справи у межах компетенції розглядають: адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету; державний уповноважений Антимонопольного комітету; адміністративна колегія Антимонопольного комітету.

Сторонами у справі є відповідач і заявник (у разі якщо справу розпочато за відповідною заявою). Відповідачем є особа, щодо якої здійснюється розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Третьою особою є особа, залучена до участі у справі у зв’язку з тим, що рішення може істотно зачепити її права та інтереси, охоронювані законом. Про визнання третьою особою органами Антимонопольного комітету України приймається розпорядження, про що повідомляються особи, які беруть участь у справі.

Особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи (крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може зашкодити інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розглядові справи); наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення); одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом); оскаржувати рішення у порядку, визначеному законом.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, у тому числі про:

– визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

– припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

– зобов’язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

– визнання суб’єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

– примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;

– накладення штрафу;

– блокування цінних паперів;

– усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

– скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із ст. 19 Закону;

– оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, у тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може зашкодити інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, встановлені цим рішенням або законодавством;

– закриття провадження у справі.

Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рішення по суті, якщо: справа не підлягає розгляду в Антимонопольному комітеті України, його територіальному відділенні; не встановлено відповідача або його місцезнаходження; відповідача – юридичну особу ліквідовано; вже розглянуто чи розглядається органами Антимонопольного комітету України справа з тих же підстав щодо того самого відповідача; не доведено вчинення порушення; є інші підстави, передбачені законом.

Рішення (витяг з нього), розпорядження органів АМКУ, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі якщо вручити рішення немає можливості внаслідок відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб’єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачеві, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України “Голос України”, газета Кабінету Міністрів України “Урядовий кур’єр”, “Офіційний вісник України”, друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем прописки, юридичної адреси відповідача).

Рішення та розпорядження органів АМКУ, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання.

Рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України.

Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимонопольного комітету України у 2-місячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення адміністративної колегії територіального відділення АМКУ перевіряються адміністративною колегією Антимонопольного комітету України чи Антимонопольним комітетом України, рішення державного уповноваженого Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України – Антимонопольним комітетом України.

Органи АМКУ, які перевіряють рішення, можуть зупинити виконання рішення до закінчення його перевірки, про що письмово повідомляються особи, які беруть участь у справі.

За результатами перевірки рішення органи АМКУ мають право: залишити рішення без змін; змінити рішення; скасувати рішення частково і направити справу на новий розгляд у цій частині; скасувати рішення і прийняти нове рішення або передати справу на новий розгляд чи припинити провадження у справі.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМКУ є: неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи; не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Підводячи підсумок вищевикладеного, слід відзначити наступне: АМКУ є державним органом, який наділений функціями захисту порушених прав на знак для товарів та послуг. Висновки Антимонопольного комітету України доцільно використовувати як доказ в суді.

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *