З якого віку дозволити купівлю сигарет та алкоголю? Аналіз світової практики

Відповідно до ст. 16 Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну (ратифіковано Законом України № 3534-IV від 15.03.2006),  кожна сторона приймає та здійснює  ефективні  законодавчі, виконавчі,   адміністративні   або  інші  заходи  на  відповідному урядовому рівні для заборони продажу тютюнових виробів особам,  що не   досягли   віку,   встановленого   внутрішнім  законодавством, національним  законодавством,  або  18  років.

До цих заходів можуть входити:

(a) вимога, щоб усі продавці тютюнових виробів розміщували на видному місці чітке оголошення усередині  їхнього  пункту  продажу  про  заборону  продажу  тютюнових виробів неповнолітнім і,  у разі виникнення сумніву,  вимагали в кожного покупця тютюнових  виробів пред’явити  документ,  що  підтверджує  досягнення ним повноліття, встановленого законом;

(b) заборона продажу тютюнових виробів будь-яким способом, що забезпечує  прямий  доступ  до  таких виробів,  наприклад з полиць магазинів;

(c) заборона  виготовлення  та  продажу   цукерок,   закусок, іграшок   чи   інших  предметів  у  формі  тютюнових  виробів,  що привертають увагу неповнолітніх;

(d) забезпечення  такого  положення,  за  якого  автомати   з продажу тютюнових виробів, що знаходяться під її юрисдикцією, були б недоступні для неповнолітніх і не стимулювали  продаж  тютюнових виробів неповнолітнім.

Слід зауважити, що досягнення повноліття особи в різних країнах світу переважно відбувається у 18 років, але разом із тим є винятки, наприклад, в Алжирі 19 років, Японія -20 років, у 21 рік – Єгипет, Туреччина, Філіпіни тощо.

Статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» заборонено продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів:

– особам, які не досягли 18 років;
– у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров’я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв;
– у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, які здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій;
– у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі);
– з торговельних автоматів;
– на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива);
– поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар);
– у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет;
– з рук;
– у невизначених для цього місцях торгівлі.

Заборонено продаж товарів дитячого асортименту, що імітують тютюнові вироби.

В ст. 17 вищезазначеного Закону передбачено, що до суб’єктів господарювання засто­совуються фінансові санкції у ви­гляді штрафів у разі порушення вимог ст. 153  цього Закону у роз­мірі 6800 гривень.

Доцільно зауважити: працівник, який безпосередньо продав заборонений товар підліткові, притягується до адміністративної відповідальності відповідно ч.3 статті 156 КпАП, а саме, до працівника підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування застосовується штраф від 30 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Водночас у такого підприємця анулюється ліцензія на продаж алкогольних та тютюнових виробів.

В жовтні цього року у Верховній Раді зареєстровано законопроект в рамках боротьби з вживання тютюнових виробів та алкоголю – з пропозицією збільшення мінімального віку  для продажу такої категорії товарів з 18 до 21 року.

Крім того, даним законопроектом пропонується зобов’язати власників магазинів відділяти відділи з продажу алкоголю та сигарет від інших товарів, ввести заборону на продаж алкогольних напоїв радіусі 300 метрів від навчальних закладів тощо.

В світовій практиці в боротьбі з палінням тютюнових виробів та вживання алкогольних напоїв основними засобами є збільшення навантаження оподаткування для виробників, що призводить до збільшення ціни на самий товар,  заборона вільної реклами, дозвіл куріння тільки в відведених місцях.

Наприклад, в Австралії, Болгарії, Великобританії, Чехії, Греції, Італії та інших  існує заборона  на паління в  закритих громадських приміщеннях, у транспорті.

Також практикується суттєве обмеження реклами алкогольних та тютюнових виробів. Зокрема у законодавстві Франції (Code de la santé publique, Кодекс про охоону здоров‘я) тощо.

На даний час в Україні тривають суперечки в обговорення законопроектів № 4030а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту громадського здоров’я від шкідливого впливу тютюнового диму)» та № 2820 «Про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну», якими планується заборонити  куріння тютюнових виробів в громадських місцях, рекламу та стимулювання куріння, та збільшити відповідальність за порушення цих приписів.

Будемо сподіватися, що наші законотворці керуватимуться як найкращою закордонною практикою, так і вітчизняними особливостями.