Анастасія Купріянова: «Ми пропонуємо рішення, яке значно прискорить час ідентифікації репатрійованих тіл і водночас зменшить навантаження на систему ДНК-експертиз»

У 2025 році в Україну повернули понад 10 000 тіл загиблих захисників — таку цифру оприлюднено в серпні. Проте робота з тілами не завершується фактом репатріації. Найскладніший і найчутливіший етап — ідентифікація загиблих. Для держави точна ідентифікація є головною умовою — як для належного вшанування полеглих, так і для документування воєнних злочинів.

Попри збільшення можливостей Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України у проведенні ДНК-експертиз, процес ідентифікації стикається з численними проблемами. Це і критичний стан тіл, і нестача біологічних зразків від прямих родичів, і залежність від високовартісних витратних матеріалів. Крім того, у Міноборони відсутня база для ідентифікації: відбитки пальців або зразки ДНК для порівняння у військовослужбовців не відбирають.

ННЦ ІСЕ започаткував проєкт, який може значно прискорити процес ідентифікації. У чому полягають пропозиції судових експертів Мін’юсту та як вони вплинуть на строки проведення досліджень, розповідає керівниця ННЦ ІСЕ Анастасія Купріянова.

• У чому суть проєкту ННЦ ІСЕ з ідентифікації тіл?

Як відомо, військовослужбовці не проходять обов’язкової процедури відбору відбитків пальців, за якими їх можна за потреби ідентифікувати. Виняток становлять лише колишні засуджені або підозрювані у скоєнні кримінальних злочинів — вони перебувають на дактилоскопічному обліку МВС.
Водночас Державна міграційна служба має величезну базу, з біометричними даними приблизно 35 млн громадян. Зокрема, це відбитки великих пальців правої та лівої рук, які беруть під час оформлення закордонних паспортів. Маючи доступ до цих даних і відбитки великих пальців, отримані з тіл загиблих, ми можемо встановити особу. Але сьогодні перевірку за базою ДМС не здійснюють.

• Чому не за допомогою ДНК-тестів?

Запропонований нами метод значно ефективніший. Одна ДНК-експертиза коштує в середньому 40-50 тис. грн. Якісний результат можливий лише за умови дотримання низки вимог: придатні для дослідження зразки, наявність близьких родичів (мати, батька, рідних братів чи сестер, дітей). Часто родичі перебувають за кордоном, їх неможливо знайти або вони відсутні зовсім. Крім того, ми точно не знаємо, кому належить тіло, тому пошук імовірних родичів може тривати поміж великого кола осіб.  Нерідко трапляються ситуації, коли генетичний аналіз підтверджує високу ймовірність спорідненості, однак родичі відмовляються визнавати ці результати. У таких випадках роботу доводиться починати заново. Тому ми пропонуємо рішення, яке дасть змогу значно скоротити час ідентифікації та водночас зменшити навантаження на систему ДНК-експертиз.

• Наскільки успішно можна відібрати відбитки пальців у тіл, що тривалий час зберігалися в неналежних умовах?

Українські судово-медичні експерти МОЗ і спеціалісти-криміналісти МВС навчилися відновлювати відбитки пальців навіть із деградованих тіл. Експерти готові складати дактилокарти. Зараз отримані зразки перевіряють за дактилоскопічною базою МВС, що, як уже зазначено, містить відбитки осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності. Ми також пропонуємо перевірку за базою біометричних даних.

• У чому перешкода?

Для цього необхідно на рівні нормативної бази чітко розмежувати функції: що робить слідчий Національної поліції в межах кримінальної справи і як діє судовий експерт у межах проведення дактилоскопічної експертизи. Слідчий має процесуальне право отримати з бази ДМС біометричні зразки з відбитками двох великих пальців рук. А судовий експерт має отримати чітку процедуру роботи з цими матеріалами.
Що робиться: готується алгоритм роботи з еталонними відбитками  (посмертні зразки) і порівняльними зразками (біометрія). Ми також тестуємо програмне забезпечення, яке автоматично сканує відбиток, створює його цифрову копію та порівнює з базою даних. У перспективі мають бути затверджені офіційні рекомендації щодо застосування цієї технології.

• Що це за програма?

Принцип її роботи такий: програма визначає папілярні точки, за якими шукає ймовірні збіги у базі даних.

• Хто є розробником цього продукту?

Це українська розробка.

• Чому Національна поліція не може надати остаточних висновків?

Коли Нацпол фіксує збіг за своєю базою, він лише повідомляє про наявність збігу, але не формує висновку  експерта.

• Чому не можна зробити висновок, що порівнюваний зразок належить конкретній особі?

Це наступне завдання — необхідно затвердити методику порівняння папілярних узорів дактилокарти зі зразками біометрії. Така робота вже триває. Крім того, необхідно внести зміни до законодавства, яке сьогодні визнає єдиним методом ідентифікації зниклих безвісти саме ДНК-дослідження. За моєю інформацією, Нацпол уже активно працює у цьому напрямі.

• Якщо порівнювати ДНК-експертизу та дактилоскопію – де результати більш точні?

Кожен метод має свої переваги й обмеження. ДНК-аналіз – це золотий стандарт, особливо тоді, коли немає жодних інших даних для ідентифікації. Водночас, дактилоскопія має власну унікальну силу: папілярні візерунки є унікальними для кожної людини, навіть у однояйцевих близнюків вони різняться. Тому збіг відбитків пальців із базою біометрії дає майже стовідсоткову точність. Так, у базі ДМС зберігаються лише два відбитки замість десяти, як у класичних дактилокартах, але для ідентифікації цього цілком достатньо. Найважливіше – ми не пропонуємо замінити ДНК-експертизу, а говоримо про доповнення, яке допоможе значно швидше з’ясувати особу загиблого.

• За який час програма може видати результат?

Програмне забезпечення працює дуже швидко: протягом кількох хвилин формує перелік можливих збігів. Далі експерт перевіряє здобуті дані та складає висновок, який передає слідчому.

Саме слідчий має процесуальне право підтвердити, що зразок належить конкретному громадянину. Для родин загиблих такі результати є більш переконливими, адже вони базуються на відбитках пальців з офіційних документів – наприклад, закордонного паспорта. Це більш зрозумілий і більш прийнятний для людей доказ, аніж спеціалізовані таблиці з результатами ДНК-дослідження, які потребують додаткових пояснень експерта.

Анастасія Купріянова,

Кандидатка юридичних наук, в.о. директора Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф М.С. Бокаріуса»