Війна навчила нас рішуче та швидко приймати рішення, цінувати свій час

Пані Світлано, ваш досвід адвоката з сімейного права вже перевищує двадцять років. Маєте можливість порівнювати, тож як вплинула війна на юридичну практику? 

Минулого року виповнилося два десятиліття моїй професійній діяльності. Так, війна дуже серйозно вплинула на ситуацію у галузі. Події такого масштабу не можуть не позначитися на суспільних відносинах, а сім’я є головним осередком суспільства. Відповідно й перед нами, юристами, постали серйозні виклики.

Перше, з чим асоціюється сімейне право — це інститут шлюбу. Через повномасштабне вторгнення мільйони українців стали біженцями, сотні тисяч приєдналися до військ. Розлучень стало більше, чи не так?

Зростання кількості розлучень почалося ще у часи пандемії та продовжилося під час війни. Далеко не кожна сім’я проходить перевірку відстанню, але мова не тільки про це. Багато хто з моїх клієнтів запевняє, що не шукали нових відносин, просто попередні вичерпали себе, сім’я продовжувала існувати заради дітей та/або спільної власності. Війна навчила нас рішуче та швидко приймати рішення, цінувати свій час. Тож якщо людина відчуває, що щось більше не працює, — вона йде. При цьому важливо, щоб все відбувалося цивілізовано та були враховані інтереси дітей.

Відсоток судових справ щодо розлучень теж збільшується?

Не тільки. Дедалі більше юристів перекваліфіковуються на фахівців з сімейного права. Двадцять років тому я була однією з перших в Україні, хто почав займатися цією практикою. У ті часи сімейне право не приносило великого прибутку. Зростання кількості судових позовів про розірвання шлюбів змінило це.

Лякає не конкуренція, а те, з чим приходять люди після звернень до інших юристів. Клієнтів ведуть хибним шляхом, затягуючи у тривалі процеси. Суди з розділу майна та встановлення місця проживання дітей тривають роками… Адвокати отримують гонорари. Хоча можна було посадити сторони за стіл перемовин, напрацювати альтернативне рішення та підписати мирову угоду. Це на додаток до того, що будь-яка суперечка впливає на психологічний стан колишнього подружжя, навіть якщо вони особисто не беруть участь у судових засіданнях. Не кажучи вже про дітей.

Якщо говорити про статистику, кількість розлучень у 2023 році перевищила 2022-й на 30%.

Війна — беззаперечний тригер, що впливає на людські відносини. Але завжди є конкретні причини розпаду шлюбу. Хто зараз частіше подає на розлучення — він чи вона?

Частіше подає на розлучення жінка, але останніми роками помітно зростає кількість звернень з боку чоловіків. Ця тенденція пов’язана з війною та тривалим роздільним проживанням подружжя.

Чи не найбільше страждають через війну маленькі українці. Це на додаток до розлучення батьків. Що може порадити адвокат у контексті зменшення впливу ситуації на дітей?

Важливий момент, на якому я завжди наголошую у всіх сімейних спорах, особливо там, де є неповнолітні діти: домовитися завжди краще, ніж вести тривалу війну.

Один з кейсів у моїй практиці стосувався об’єкта нерухомості в Ірпені. Це був дуже коштовний дім, ми сперечалися тривалий час в суді першої інстанції. На п’ятому році почалася війна, дім було зруйновано. Залишилася земля, але це вже не те, що вони могли продати та розділити гроші. Тому я завжди раджу клієнтам не мірятися амбіціями, а виходити з блага дітей. Замість того, щоб витратити гроші на їхній розвиток та освіту, ви витрачаєте на адвокатів, втрачаючи час та можливості.

Траплялися у вашій практиці ситуації, коли один з батьків захищав своє право на спілкування з дитиною, яка опинилася за кордоном?

Це одне з найболючіших питань у період війни. Іноді мами їдуть з дітьми за кордон, коли шлюб вже фактично був на стадії розпаду, відносини з чоловіком натягнуті. Коли жінка потрапляє у Євросоюз, подальші пошуки дитини дуже ускладнені. Ми з моїм клієнтом шукали його дочку протягом року та семи місяців. Був задіяний ресурс Міністерства юстиції, робилися запити у декілька країн. Дитину ми знайшли в Лондоні. Я була приємно вражена, що у Великобританії чоловіку надали безкоштовного адвоката, який підтримує його та супроводжує у місцевому суді. Вимоги сформовані таким чином, щоб батьку було забезпечено спілкування з донькою принаймні онлайн. Я бачила, як ситуація впливала га нього, відбувалися страшні речі, адже людина не могла дізнатися, що сталося з його дитиною.

Розлучення — важкий крок. Набагато простіше одружитися. Але й тут стане у пригоді порада юриста. Наприклад, якщо пара вирішила укласти шлюбний договір. Оцініть ситуацію у цьому напрямі.

Здебільшого до адвоката звертаються, коли розлучаються. Укладання шлюбного договору — чи не єдиний випадок при створенні сім’ї, коли потрібна допомога професійного юриста.

Особисто мене практика шлюбного договору у нашій країні дуже тішить. За період війни я супроводила близько 30 таких угод. Вважаю це сучасний підходом до шлюбу. Це і є про любов! Якщо ми дійсно кохаємо один одного, давай тоді зафіксуємо на папері ті речі, які не будуть травмувати нас, якщо шлюб розпадеться.

Ми знаємо, що ви не поїхали з Києва у найстрашніші місяці війни, коли бойові дії точилися у передмістях столиці. Допомагали сусідам, знайомим і навіть незнайомим людям.

Пропозиції евакуюватися надходили з перших хвилин повномасштабного вторгнення. Навіть від людей, від яких не очікувала, чим була неймовірно здивована. Але я вирішила залишитися у рідному Києві. Відчувала, що можу бути корисною тут. Продовжувала працювати, війна лише внесла у робочий процес свої корективи. Багато допомагала у побутових питаннях тим, хто цього потребував. На власному авто доставляла продукти до закладів, які готували їжу для наших захисників.

Тисячі українців стали на захист України, у кожного є рідні. З якими проблемами звертаються до вас військові та члени їхніх сімей?

Військовослужбовцям у 90% випадків допомагаю pro bono, тобто безкоштовно. Це різні питання: стан здоров’я, супроводження у військкомати тощо. Але частіше звертаються рідні загиблих, діти, дружини, з питань отримання пенсії, додаткових пільг.

Які галузі права та адвокатської практики, на ваш погляд, активно розвиватимуться після закінчення війни? Чи можливо вже зараз спрогнозувати це? 

Очікую стрімкий розвиток судової практики з кримінального права, яка вже зараз набирає обертів. Тому я активно повертаюся до відповідної адвокатської діяльності. На мій погляд, слід очікувати впровадження змін до Кримінального кодексу та інших законів стосовно відповідальності чоловіків, які уникали призову, легально або нелегально виїхали за кордон.

Нещодавно у Києві відбулася художня виставка «Мистецтво як особлива місія», частина коштів від продажу картин з якої були спрямовані на допомогу ЗСУ. Ви виступили як куратор-співорганізатор цієї події, берете участь і у багатьох інших проектах pro bono. Розкажіть про цю частину свого життя.

Багато років я активно підтримувала українських митців, беручи участь у проведенні численних виставок. «Мистецтво як особлива місія» — перша, яку ми організували з початку вторгнення. Назва не випадкова. Загальновідомо, що фарби та полотно є еквівалентом зброї для художника, який через картини проявляє біль та радість, привертає увагу світу до України, її боротьби та перемог. До того ж, як ви правильно зауважили, частина зборів від продажу картин була спрямована на допомогу спецпідрозділу «ОМЕГА» Національної Гвардії України, який захищає нас на фронті.

Знову ж таки, я маю кредит довіри у відповідних колах, і якщо адвокат Світлана Трофимчук говорить, що 50% піде на допомогу війську — так і буде. Тому вже зараз надходять пропозиції від багатьох українських художників у проведенні виставок-продажів їхніх картин, з тим, щоб отримані гроші пішли на допомогу українській армії.

Після проведення заходу гості підходили до мене, щоб подякувати. Просили не зупинятися та продовжувати. Українські воїни захищають наші життя, наші спільні надбання. Немає більш високої мети, ніж допомагати їм у цьому! Але крім цієї благородної мети, мистецтво також допомогло відвідувачам виставки на деякий час відволіктися від суворих реалій сьогодення.

 Які плани маєте, про що мрієте у професійній та благодійній діяльності? Що допомагає та надихає вас у складні часи, дозволяючи із впевненістю дивитися у майбутнє?

У планах – насичувати життя емоціями, подорожувати, не відкладати плани на завтра. Працювати. Допомагати ЗСУ. Мене завжди підтримували спорт та мистецтво. Займаюся тенісом, фітнесом, боксом, гольфом. Раз на тиждень обов’язково відвідую театр. Духовний та фізичний розвиток визначає те, як почувається людина. В будь-яких обставинах, навіть в умовах війни, це допомагає уникати стресів та береже здоров’я.