Визначальним у діяльності ВРП має стати суддя

Владиславе, Ваші очікування від роботи судді виправдалися? Ви ніколи не шкодували, що обрали саме цю юридичну професію?

Моє перше місце роботи було в районному суді Харківської області. Я розпочав трудовий шлях відразу після школи й обрав юриспруденцію для навчання, вступив до юридичної академії. З першого дня роботи в суді я мріяв стати висококваліфікованим юристом та працювати суддею. У своїй трудовій діяльності усвідомлював важливу роль суду у захисті прав та свобод людини, у відновленні справедливості, у формуванні поваги до закону та правопорядку.

Я досяг своєї мети, працюю суддею і маю стаж роботи в професії понад 19 років. Жодного разу не пошкодував про свій вибір.

Робота судді цікава тим, що потребує постійного професійного розвитку, навчання, адже необхідно чітко орієнтуватися у стрімкому потоці законодавчих змін та актуальних правових позицій, щоб виконати базову задачу суду – ухвалити законне і справедливе рішення. Адже кожне рішення впливає на долі людей, помилка є неприпустимою.

Дуже люблю свою роботу і роблю її так, щоб у кожного учасника судового розгляду сформувалася впевненість у тому, що порушене право буде захищене і відновлене.

Що для Вас єдність судової практики – необхідна складова правового регулювання чи запорука відновлення довіри в суспільстві? Як забезпечити єдність судової практики під час війни?

Єдність судової практики має істотне значення у роботі суддів і є запорукою довіри до судової системи.

Хотілось би відразу зазначити, що рівень довіри до суду є високим серед людей, які безпосередньо були учасниками процесів. З цього питання проводилися анонімні опитування і рівень довіри сягав понад сімдесят процентів.

Щодо формування єдності практики, то слід акцентувати, що судова система працювала над нею постійно. Єдність застосування законів формувалася у постановах Пленуму Верховного Суду України. Втім, пізніше постанов виявилося недостатньо, і Верховний Суд України розпочав практику формування правових позицій щодо правозастосування при розгляді конкретних справ. Згодом, під час судових реформ, правові позиції були закріплені у законодавстві та стали обов’язковими для судів.

Єдність судової практики формує у людей правомірне очікування результату розгляду справи, а також правову визначеність в очах суспільства, що в цілому сприяє підвищенню довіри до суду. Саме воєнний стан принципово не впливає на процес формування єдиної судової практики, хіба що сповільнює його.

Які з ухвалених рішень Ви вважаєте знаковими для своєї суддівської кар’єри?

Я є суддею Ковпаківського районного суду м. Суми, тобто місцевого суду загальної юрисдикції. Питома вага судів першої ланки загальної юрисдикції є найбільшою у судовій системі. До компетенції таких судів належить розгляд справ у порядку цивільного, кримінального, адміністративного судочинства, а також справ про адміністративні правопорушення.

Для кожної людини своя справа має важливе значення. Певною мірою справи різняться за складністю та специфікою процесуального закону. Справи можуть бути порівняно складні та прості, тотожні або відмінні. Але кожна справа є важливою та потребує відповідального ставлення й уваги від судді.

Виходячи з цих критеріїв, мені складно визначити знакову для себе справу. Проте, здійснюючи правосуддя, у кожній справі я намагаюся зберегти у людей віру у верховенство права, законність і справедливість.

Що найскладніше у Вашій роботі під час війни?

Під час війни суди опинилися у важких умовах, як і інші органи, установи та підприємства в Україні. Є окуповані території, звідки виїхали судді та суди не працюють. На підконтрольних Україні територіях суди так само працюють з обмеженнями. Разом з цим, слід наголосити, що під час воєнного стану судочинство не може бути обмежене чи спрощене. Загалом, суди забезпечують здійснення правосуддя у визначеному законом порядку. Відсутність електропостачання та повітряні тривоги значною мірою впливають на можливість проводити судові засідання з фіксацією технічними засобами, але я вже призвичаївся реагувати на це. Учасники розгляду з розумінням ставляться до таких обставин.

Навантаження на суддів у зв’язку з блекаутом збільшилося?

Відсутність електроенергії значно ускладнює роботу суду. Іноді світла не було взагалі, або лише дві години за день. Звісно, це не могло не відобразитися на навантаженні. Я також є слідчим суддею і, відповідно, розглядаю клопотання та скарги на стадії досудового розслідування. На розгляд таких матеріалів відводяться години або дні, зволікання може мати певні негативні наслідки, обмеження прав, загроза знищення чи втрати доказів тощо. Поряд з цим є інші справи різних категорій, які також потребують уваги та своєчасного розгляду. Відтак, в умовах відсутності електроенергії або її обмеженнях доводилося вживати додаткових зусиль, щоб виконати більшу кількість завдань, але в обмежений час, при цьому не допускати зниження якості роботи. Я вірю в перемогу України, вірю в перемогу добра над злом, а тому ми усе подолаємо та усе розглянемо.

Як забезпечити ефективний доступ громадян до правосуддя в умовах воєнного стану?

В умовах воєнного стану суди стикаються з серйозними викликами. Фінансування судів погіршилося, що спричинило відтік кадрів та суттєве зниження  матеріального забезпечення роботи суду. В нашому суді неодноразово припинялася пересилка кореспонденції, що негативно вплинуло на можливість належного повідомлення учасників процесу про розгляд справ та має своїм наслідком збільшення строку їх розгляду.

Щодо забезпечення ефективного доступу до правосуддя, слід виділити низку моментів. При зверненні до суду рекомендую користуватися дистанційними засобами подачі документів, через електронний суд або поштою. Ретельно підготувати процесуальні документи, зазначити усі можливі засоби зв’язку учасників розгляду, зазначити номери телефонів, адреси електронної пошти тощо. Якщо справа не є складною, то подати клопотання про розгляд без участі або клопотання про участь дистанційно, що прискорить вирішення спору. Це прості поради, але дієві.

Як забезпечити фіксацію судового процесу  під час війни?

Фіксація технічними засобами є однією із засад судочинства, гарантованих Конституцією України. Загалом, суди забезпечені відповідними засобами. В нормальній ситуації складнощів не виникає.

В умовах війни, обмеженого енергопостачання й відсутності Інтернету фіксація технічними засобами стає ускладненою або взагалі неможливою. Я пам’ятаю часи, коли фіксація процесу здійснювалась у рукописній формі, секретар судового засідання складав протокол. Це була важка праця, яка займала багато часу. Фіксація процесу технічними засобами спрощує роботу.

Хочу зазначити, що до внесення змін Кримінальний процесуальний кодекс дозволяв проводити розгляд клопотань і скарг на стадії досудового розслідування без проведення фіксації судового засідання. Повернення такої редакції певною мірою могло полегшити роботу слідчих суддів.

Втім, електроенергія потрібна не тільки для фіксації судового процесу, але і для складання процесуальних документів, виготовлення їх копій. Відсутність електроенергії фактично виключає можливість провести судове засідання.

Як часто сторони в процесі посилаються на практику ЄСПЛ? Війна якось вплинула на цей тренд?

В судовій практиці доволі часто сторони посилаються на рішення ЄСПЛ і війна ніяким чином не вплинула на таку практику. Використання рішень ЄСПЛ має суттєве значення при здійсненні судочинства. Певною мірою є визначальною для розгляду справ, спрямовує практику суду до  дотримання прав і основоположних свобод людини як у процесі розгляду, так і при застосуванні засобів судового захисту.

Якою Ви бачите оновлену ВРП? Що потрібно змінити?

Президент України у своєму вітальному зверненні до судової системи у День працівника суду висловив очікування прозорості у діяльності ВРП та ВККС, а від судової системи справедливого та швидкого розгляду справ.

Переконаний, що судді також очікують прозорості у діяльності ВРП та ВККС. Це можна забезпечити завдяки зміні підходів формування ВРП та її засад діяльності. Я є суддею місцевого загального суду першої інстанції, слідчим суддею, маю значний досвід роботи не тільки при здійсненні правосуддя, є суддею-спікером. Постійно спілкуюсь із засобами масової інформації, суспільством, висвітлюючи діяльність суду, працюю над формуванням позитивного іміджу судової системи. Беру активну участь у суддівському самоврядуванні, неодноразово був делегатом з’їздів суддів, був членом ради суддів. Після завершення каденції залучався радою до організації роботи судів Сумської області. На XV з’їзді суддів був головою редакційної комісії, яка підготувала рішення з’їзду. Завдяки досвіду колективної роботи я переконаний, що підходи до формування ВРП за квотою з’їзду суддів мають  бути змінені.

Слід забезпечити представництво всіх інстанцій та юрисдикцій. ВРП має точно знати, розуміти та розв’язувати проблеми усієї системи, ураховуючи специфіку першої, апеляційної й касаційної інстанції, загальної та спеціальних юрисдикцій. З попереднього досвіду видно, що ВРП формувалася з суддів апеляційної та касаційної інстанції. Проте, на моє переконання, ВРП зможе повноцінно займатися забезпеченням незалежності й функціонування судової системи за участі представників найчисельнішої спільноти в цій системі – суддів першої інстанції. При всій повазі, судді вищих судів лише переглядають рішення першої інстанції, але вони не є суддями першої інстанції, тому не мають повного уявлення про складнощі та особливості роботи судді у місцевому суді. Я вважаю, що мій досвід буде корисним у діяльності ВРП. Представництво суддів з урахуванням інстанційності та спеціалізації буде сприяти поліпшенню забезпечення незалежності й функціонування судової системи. Такий порядок формування сприятиме налагодженню комунікації ВРП з судами всіх рівнів.

Визначальним у діяльності ВРП має стати саме суддя, якому слід забезпечити усі умови для здійснення правосуддя, убезпечити від стороннього втручання.

Це питання доволі широке, але не слід забувати про низку невирішених проблем. Зокрема, судді без повноважень, щодо яких слід розв’язати питання про призначення безстроково. Не менш важливим є фінансове забезпечення співробітників апарату суду. Низький рівень оплати праці ставить під загрозу здійснення правосуддя в Україні, провокує кадровий голод в системі. Без кваліфікованих працівників апарату усі спроби реформування судочинства і судоустрою можуть виявитися марними, адже суди фактично не зможуть працювати без них.