8 висновків Верховного Суду у 2024 році від Комітету НААУ з питань цивільного права та процесу

Комітет НААУ з питань цивільного права та процесу підготував Дайджест судової практики у сфері цивільного права та процесу за січень – лютий 2024 року.

У документі оглядаються висновки Верховного Суду та фабули відповідних справ у шести постановах Касаційного цивільного суду та двох постановах Великої Палати з питань спадкового права, цивільного права та процесу.

Дайджест опублікувала Національна асоціація адвокатів України.

Для адвокатів, практикуючих у цій галузі, корисними можуть бути наступні позиції:

• 1. Щодо нікчемності заповіту. У ЦК немає такої підстави для кваліфікації заповіту, посвідченого секретарем сільської ради, нікчемним, як відсутність рішення виконавчого комітету сільської ради щодо покладання на цю посадову особу вчинення нотаріальних дій, так і відсутність вказівки в заповіті місця народження заповідача. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення.
• 2. Щодо ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві. Суд при вирішенні спору про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
• 3. Щодо пропуску строку прийняття спадщини. Поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов’язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
• 4. Щодо підсудності справ про встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу із загиблим військовослужбовцем. Такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства незалежно від мети звернення до суду (зокрема, підтвердження соціального статусу для призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім’ї військовослужбовця) і наявності в заявника певних цивільних прав та обов’язків чи виникнення публічно- правових спорів із суб’єктами владних повноважень.
• 5. Щодо змісту участі адвоката у судовому засіданні. Стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, Велика Палата Верховного Суду визнає виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, втрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямі, його очікуванням і безпосередньо участю в судовому засіданні.
• 6. Щодо розірвання шлюбу із померлою особою. Скасування заочного рішення і закриття провадження у справі про розірвання шлюбу є помилковим з огляду на те, що після смерті сторони у спорі, де неможливе правонаступництво, без наміру відновлення сімейних відносин є неможливим унаслідок смерті одного з подружжя, і скасування рішення суду про розірвання шлюбу не відповідатиме вимогам Конвенції щодо справедливого розгляду. Неповідомлення про дату судового засідання у цьому випадку не є підставою для скасування такого заочного рішення та закриття провадження у справі у зв’язку зі смертю сторони у спорі. Формалізм у процесі є позитивним і необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
• 7. Щодо доказів оголошення особи померлою. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
• 8. Щодо правила заборони повороту. Воно означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Дайджест Комітету НААУ з питань цивільного права та процесу можна завантажити за посиланням.