Мінфін готує штрафи за дроблення бізнесу і ставку 10% для частини ФОП

Почнімо з питання, яке в Україні десятиліттями ставили всі, але ніхто не наважувався записати відповідь у закон: де закінчується розумна організація бізнесу і починається схема? Мережа магазинів, де кожна каса оформлена на окремого ФОП. IT-компанія, у якої немає жодного штатного програміста, зате є 40 “підрядників” на другій чи третій групі. Ресторан, який роками живе на 5 підприємців, щоб жоден не перевищив ліміт доходу. Усі знають, як це працює. Податкова знає теж. Але досі в Податковому кодексі не було навіть слова, яким це явище можна назвати.

Тепер Міністерство фінансів готує напрацювання для законопроєкту, який має це змінити. Документ поки не має статусу законопроєкту, однак напрям уже зрозумілий: держава збирається звузити межі пільгових режимів, закрити доступ до єдиного податку тим, хто був причетний до схем податкової оптимізації, підняти ставки для частини підприємців третьої групи, вигнати з другої групи цілі галузі і змінити порядок повернення на спрощену систему. Розберімося спокійно і по черзі, що саме пропонується і що це означає для людини, яка веде власну справу.

Що вважатимуть дробленням

Уперше в українському законодавстві пропонують закріпити поняття “штучного розділення (розподілу) господарської діяльності”. Йдеться про ситуацію, коли 2 і більше підприємці чи юридичні особи узгоджено розподіляють або перерозподіляють між собою господарські операції, договори, замовлення, клієнтів, доходи або розрахунки. Якщо сказати простіше, то це той випадок, коли велика компанія чи бренд проводить частину розрахунків через мережу ФОП, щоб платити менше податків.

Важливо одразу зрозуміти головне: сам факт, що бізнес працює через кілька ФОП чи кілька юросіб на спрощеній системі, порушенням не вважатиметься. Мінфін закладає 3 умови, і лише їхній збіг дає підставу говорити про штучне дроблення.

Перша умова стосується результату. Розподіл діяльності має призводити до зменшення суми податків, яку належить сплатити, або дозволяти учасникам не перевищувати встановлені Податковим кодексом ліміти доходу чи обсягу постачання товарів і послуг.

Друга умова стосується мети. Саме зниження податкового навантаження має бути визначальною метою такої конструкції, а не побічним ефектом.

Третя умова стосується змісту. Розподіл не має самостійного економічного, організаційного чи юридичного обґрунтування, яке не пов’язане з отриманням податкової вигоди.

Отже, Державна податкова служба не зможе визнати порушенням лише те, що бізнес-модель складається з кількох суб’єктів, навіть якщо робота через одного платника, ФОП чи компанію, дала б вищий податок. Податкова має довести, що отримання вигоди було основною метою поділу. Тягар доведення лежить на ній, а не на підприємцеві.

Більше того, проєкт прямо перелічує речі, які самі по собі не є ознакою дроблення, хоча саме за ними податкова зазвичай і впізнає “свої” схеми. Не свідчать про дроблення спільний власник або кінцевий бенефіціар, родинні чи сімейні зв’язки, однаковий вид діяльності, спільні офіси, обладнання, IT-системи або банківська інфраструктура. Те саме стосується спільних бухгалтерських, юридичних, адміністративних та інших допоміжних служб, а також суміжного використання працівників чи підрядників, якщо все належно оформлено юридично.

Не вважатиметься дробленням і наявність кількох суб’єктів для різних проєктів та напрямів діяльності. Так само нормальними визнаються взаємні операції між ФОП та юрособами, наприклад оренда майна чи постачання товарів, якщо вони відбуваються за ринковими цінами. І, мабуть, найцікавіше: дроблення немає, якщо сукупні податкові зобов’язання всіх учасників бізнес-структури не нижчі за ті, що виникли б, якби вся діяльність велася через одного суб’єкта. Тобто якщо ви розділили бізнес, але держава від цього не втратила, питань до вас бути не повинно.

Як податкова шукатиме порушників

Тут починається найчутливіша частина. Щоб виявити потенційне дроблення, ДПС орієнтуватиметься на спеціальні критерії ризику, які має затвердити Кабінет Міністрів. Напрацювання вже пропонують, якими вони можуть бути.

Перший індикатор – спільна територія ведення бізнесу та спільні робочі місця, коли фізичного поділу діяльності немає. Уявіть кав’ярню, де за однією стійкою стоять 3 каси трьох різних ФОП. Другий – фактичне використання працівників одного суб’єкта іншим без належного оформлення трудових відносин. Третій – наближення до лімітів доходу, передбачених для конкретної групи єдиного податку, тобто та сама знайома всім ситуація, коли ФОП “чомусь” щороку зупиняється за крок до межі. Четвертий – передача чи перерозподіл між суб’єктами договорів, клієнтів, замовлень або платежів. П’ятий – розбіжність між тим, хто фактично продає товар чи надає послугу, і тим, від чийого імені оформлюються операції або проводяться розрахунки. Шостий – спільне використання торговельної марки, комерційного найменування, доменного імені чи елементів брендингу в межах однієї господарської одиниці.

Чи означає це, що будь-який магазин під одною вивіскою автоматично отримає донарахування? Ні. Наявність одного чи навіть кількох критеріїв не буде доказом дроблення і не дасть ДПС права автоматично донараховувати податки або застосовувати санкції. Індикатори ризику – це лише підстава відібрати платника для перевірки.

Але й до перевірки податкова не зможе прийти без попередження. Спершу вона буде зобов’язана надіслати підприємцю чи компанії письмовий запит. У ньому мають бути названі суб’єкти, яких ДПС вважає учасниками можливої схеми, критерії ризику, податкові періоди та інші обставини, на яких ґрунтуються претензії. Після отримання запиту ФОП чи юрособа матиме 30 календарних днів, щоб надати пояснення і документи, які обґрунтовують структуру бізнесу. Цей строк можна продовжити ще на 30 днів.

Якщо пояснень не буде або вони не переконають податкову, вона отримає право призначити повноцінну документальну перевірку. Проте навіть мовчання платника ще не означає, що дроблення доведене. Під час перевірки ДПС має ідентифікувати конкретні операції, договори, замовлення, клієнтів чи платежі, які розподілялися між суб’єктами, і визначити учасників структури. І лише після цього податкова зможе дійти висновку, що метою такого розподілу було зниження податкового навантаження.

Тобто доведення відбуватиметься у 2 етапи. Спочатку первинна оцінка за критеріями ризику, яка дозволяє виявити потенційно проблемні структури. Потім податкова перевірка, яка або підтвердить, або спростує факт штучного поділу діяльності.

Що буде з тими, кого зловлять

Якщо ДПС таки доведе дроблення, вона повинна визначити так звану відповідальну особу. Це фактичний бенефіціар, який контролював діяльність бізнес-групи і мав від неї податкову вигоду. Якщо встановити його не вдасться, відповідальним вважатиметься учасник із найбільшим доходом. Тут варто зупинитися: формально найбагатший ФОП у схемі може виявитися “головним” лише тому, що справжній власник добре сховався.

Далі податкові зобов’язання перерахують за сукупними показниками всієї групи, тобто всіх структур, визнаних учасниками схеми. При цьому вже сплачені податки будуть враховані, ніхто не платитиме двічі за той самий дохід. Перерахунок охопить період, коли сукупний дохід групи вперше перевищив ліміт для спрощеної системи або обсяг постачань досягнув порогу обов’язкової реєстрації платником ПДВ.

За результатами ДПС винесе одне податкове повідомлення-рішення на всю групу і надішле його відповідальній особі. Але інших учасників це не звільняє. Проєкт передбачає солідарну відповідальність, а це означає просту і неприємну річ: увесь податковий борг можна стягнути з будь-кого з учасників групи. Обмеження одне – загальна сума стягнення не може перевищувати суму, зазначену в податковому повідомленні-рішенні. Тобто касир-ФОП, на якого було оформлено одну з кас, теоретично може відповідати своїм майном за борг усієї мережі.

Окремо встановлюються штрафи за саму участь у схемі. Бенефіціар, який організував штучне дроблення, заплатить 25% від суми податкового зобов’язання. Якщо він повторить порушення протягом 1095 днів, тобто 3 років, штраф зросте до 50%.

Для інших учасників групи штраф рахуватимуть інакше: 10% від задекларованого доходу за відповідні періоди, але не менше ніж 10 мінімальних зарплат, що у 2026 році становить 86,5 тис. грн. За повторне порушення протягом тих самих 1095 днів – 20% доходу.

Водночас проєкт залишає рядовим учасникам вихід. Учасник, який не є бенефіціаром і отримав податкову вигоду не більшу за свій дохід від трудової діяльності або фактично виконаної роботи, зможе уникнути штрафу. Для цього він має ще до складання акту перевірки добровільно повідомити ДПС про дроблення і надати дані, які допоможуть встановити бенефіціара та структуру групи. Якщо ж учасник поділиться такою інформацією пізніше, вже після підписання акту, але до набрання чинності рішенням про визнання дроблення, штраф для нього зменшиться вдвічі. Іншими словами, закон фактично пропонує “найманим ФОП” здати свого роботодавця в обмін на поблажку, і для багатьох це буде найважчим вибором.

Однак найболючішим наслідком будуть не гроші, а втрата права працювати на спрощеній системі. Якщо ДПС визнає дроблення, усі учасники групи мають перейти на загальну систему оподаткування, а повернутися на спрощенку зможуть не раніше ніж через 3 роки.

Для бенефіціара обмеження ще жорсткіше. Заборона поширюватиметься на всі компанії, де він є засновником, учасником, кінцевим власником або керівником, а також на всі суб’єкти господарювання, які він створить чи зареєструє в майбутньому. Тобто просто відкрити нову фірму на себе і почати спочатку вже не вийде. А якщо протягом цих 3 років ДПС повторно встановить причетність до дроблення, заборона стане безстроковою, причому як для бенефіціара, так і для інших учасників схеми.

Кого виженуть із другої групи

Друга частина реформи зачіпає вже не схеми, а цілі професії. Проєкт помітно звужує перелік видів діяльності, якими можуть займатися підприємці другої групи єдиного податку.

Під нову заборону потрапляють комп’ютерне програмування, консультування та пов’язана з ним діяльність, діяльність у сфері права, бухгалтерський облік і податкове консультування, консультування з комерційної діяльності, управління та менеджменту, архітектура, інжиніринг і технічне консультування, реклама, дослідження ринку та PR, брокерська і маркетингова діяльність, ресторанне господарство та оптова торгівля.

Ці обмеження доповнять уже чинний перелік. Зараз до другої групи не можуть входити ФОП, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінки нерухомості, послуги доступу до інтернету, а також займаються виробництвом і продажем ювелірних виробів.

Що залишається програмісту, юристу, бухгалтеру, маркетологу чи власнику кафе, які сьогодні працюють на другій групі? Варіантів фактично 2: або відмовитися від спрощеної системи і перейти на загальну, або перейти на третю групу єдиного податку. І саме тут на них чекає наступний сюрприз.

Третя група: подвійна ставка для “заборонених” професій

Для підприємців третьої групи, які займаються видами діяльності, забороненими для другої групи, ставки єдиного податку пропонують підвищити вдвічі. Для тих, хто сплачує ПДВ окремо, ставка зросте з 3% до 6%. Для тих, у кого ПДВ включений до складу єдиного податку, – з 5% до 10%. Варто зауважити, що частина видів діяльності, на які поширяться підвищені ставки, вже зараз недоступна для другої групи, наприклад послуги у сфері нерухомості.

Тож зміни, якщо їх запровадять, вдарять по 2 категоріях платників.

Перша категорія – ті, хто втратить право на другу групу. Візьмімо маркетолога, який сьогодні працює на другій групі. За новими правилами він зможе перейти на третю, але ставка для нього становитиме не 3% чи 5%, а 6% або 10%, залежно від режиму сплати ПДВ.

Друга категорія – підприємці, і ФОП, і юрособи, які вже працюють на третій групі. Якщо вони займаються видами діяльності, які проєкт викреслить із другої групи, їм теж доведеться платити 6% або 10% замість 3% або 5%. Тобто для маркетолога, який уже сьогодні на третій групі, податкове навантаження фактично подвоїться, хоча саму групу він навіть не змінюватиме.

Отже, всередині третьої групи з’являться 2 різні класи платників. Одні й надалі платитимуть базові 3% або 5%. Іншим, лише через вид діяльності, доведеться платити 6% або 10%.

Щоб відчути масштаб, варто порівняти з тим, що є зараз. Підприємці другої групи сьогодні платять фіксовану щомісячну суму, яку встановлює місцева влада, але не більше 20% мінімальної зарплати, тобто до 1729,4 грн на місяць у 2026 році. Для програміста з доходом у кілька сотень тисяч гривень на рік перехід від фіксованої суми до відсотка від обороту означає зовсім іншу економіку його роботи.

Повернутися на спрощенку стане складніше

Ще одна зміна менш помітна, але для багатьох вона може виявитися відчутною. Мінфін пропонує ускладнити перехід між загальною та спрощеною системами.

Як це працює зараз? Підприємець, який добровільно відмовляється від спрощенки і обирає сплату ПДФО, має подати заяву до податкової не пізніше ніж за 10 днів до початку нового кварталу. Зворотний перехід, із загальної системи на єдиний податок, дозволений один раз протягом календарного року, і заяву для цього треба подати не пізніше ніж за 15 днів до наступного кварталу.

За новими напрацюваннями повторно обрати спрощену систему можна буде не раніше ніж через 4 послідовні квартали з дати переходу на загальну. Тобто якщо ФОП сам пішов з єдиного податку і спробує повернутися раніше ніж через рік, йому просто відмовлять у реєстрації.

Тут важливо не плутати 2 різні правила. Правило “4 кварталів” стосується добровільної відмови від єдиного податку. Заборона на 3 роки, тобто 1095 днів, – це вже покарання для тих, кого податкова визнала учасниками схеми дроблення. Перше – це плата за свободу маневру, друге – санкція за порушення.

Коли це стане реальністю

Поки немає фінального тексту законопроєкту, говорити про конкретні строки його прийняття і запровадження зарано. Але сама ідея не нова. Перегляд спрощеної системи прямо закріплений у Національній стратегії доходів, яка передбачає звуження сфери застосування єдиного податку і поступове наближення його ставок до рівня загальної системи. Крім того, Міжнародний валютний фонд неодноразово наполягав на тому, що можливості для зловживань через спрощену систему треба ліквідувати.

Орієнтиром може бути 2027 рік. Наприкінці 2025 року Міністерство фінансів заявляло, що можливі зміни в оподаткуванні ФОП планують запроваджувати не раніше 2027 року, зокрема для боротьби з агресивною податковою оптимізацією та дробленням бізнесу. Якщо нинішні напрацювання візьмуть за основу майбутнього законопроєкту, його підготовка і обговорення можуть тривати до кінця 2026 року, а основні зміни набудуть чинності не раніше 2027-го. Зміст документа ще може змінитися: Мінфін повідомляв про готовність обговорювати параметри реформи з бізнесом та експертами. І саме зараз той момент, коли бізнесу варто говорити, а не чекати готового тексту.

Що це означає для вашого бізнесу

Остаточні наслідки залежатимуть від того, яка модель зрештою потрапить у закон. Але кілька речей очевидні вже сьогодні.

Насамперед утримувати кілька ФОП чи компаній стане значно ризикованіше, якщо така структура фактично служить для зниження податків чи обходу лімітів. А в разі доведеного дроблення всі учасники отримають податковий борг, за який відповідатимуть солідарно. Тому найкращий час переглянути власну структуру бізнесу – зараз, поки закону немає. Треба чесно відповісти собі на питання: чи є в кожного суб’єкта своя економічна, організаційна чи юридична причина існувати, крім податкової?

Крім того, різко зростає ціна помилки. Для бенефіціара та учасників схем передбачені не лише штрафи до 50% податкових зобов’язань, а й втрата права на спрощену систему, у разі повторного порушення – назавжди.

І нарешті, значна частина підприємців зіткнеться зі зростанням податкового навантаження, навіть якщо ніколи не мала стосунку до жодних схем. ФОП, які втратять право на другу групу і перейдуть на третю, платитимуть 6% або 10% замість нинішньої фіксованої суми, яка не перевищує 20% мінімальної зарплати. А ті, хто вже працює на третій групі в “заборонених” для другої групи сферах, платитимуть удвічі більше, ніж зараз.

Тобто йдеться не просто про боротьбу з окремими схемами. Змінюється сама логіка спрощеної системи, і вона стає дедалі обтяжливішою для справжнього малого бізнесу, того самого програміста-одинака, бухгалтерки з трьома клієнтами чи сімейної кав’ярні.

Але найбільше питань викликає навіть не ставка, а те, як ДПС визначатиме штучне дроблення на практиці. Критерії ризику звучать розумно на папері, однак слова “визначальна мета” і “самостійне економічне обґрунтування” – це оцінні поняття, і тлумачити їх щоразу буде конкретний інспектор. Фактично податковій пропонують дати дискреційні повноваження. Від бачення і рішення конкретної людини залежатиме, чи стане нова модель інструментом проти реальних схем, чи джерелом нових ризиків для цілком легального бізнесу.

А тут ми впираємося в питання, старше за будь-який Податковий кодекс. Країни процвітають там, де правила однакові для всіх, а не для “своїх”. Норма, яка дозволяє одному інспектору побачити схему там, де інший побачить звичайний сімейний бізнес, сама по собі ні добра, ні погана. Вона стає тим чи іншим залежно від того, чи буде закон однаковим для мережі з потрібними знайомствами і для кав’ярні без них. Саме за цим бізнесу і варто стежити найуважніше, коли напрацювання Мінфіну перетворяться на законопроєкт.