Мінкульт дозволив продовжувати концерти під час жовтого рівня повітряної загрози

Міністерство культури наказом №1095 затвердило рекомендації щодо організації та проведення масових культурних і розважальних заходів у разі встановлення жовтого рівня загрози засобів повітряного нападу. Документ оприлюднили 10 вересня, і ключова його норма полягає в тому, що встановлення жовтого рівня не означає автоматичного відкладення, припинення або скасування заходу.

Щоб оцінити це рішення коректно, почати доведеться не з нього, а з системи рівнів, у якій воно з’явилося.

Звідки взявся жовтий рівень

Диференціацію сигналу “Повітряна тривога” запровадила постанова Кабінету Міністрів від 4 вересня 2026 року №1092. Замість єдиного сигналу діють два рівні. Жовтий оголошується у разі загрози застосування безпілотників, червоний охоплює ракетну, ракетно-дронову або масовану дронову загрозу. У Києві ця система працює з 6:00 6 вересня.

Принципово тут інше. Жовтий рівень не є проміжним станом між миром і тривогою. Це офіційно оголошена повітряна тривога, у якій встановлено конкретний вид загрози. Правовий режим тривоги при цьому не змінюється.

Саме так його трактує і служба, відповідальна за цивільний захист. Директорка профільного департаменту Полтавської ОВА Світлана Лоскот, роз’яснюючи нову систему, сформулювала це прямо: “Хоч рівень жовтий, хоч червоний, ми всі перебуваємо в укриттях”.

Яку силу має акт Мінкульту?

Тепер про юридичну вагу документа, бо саме тут виникає головне непорозуміння.

Наказом №1095 затверджено рекомендації. За змістом це акт рекомендаційного характеру, який не встановлює нових обов’язкових правил поведінки для невизначеного кола осіб і не належить до нормативно-правових актів, що проходять державну реєстрацію в Міністерстві юстиції як умову набрання чинності.

Міністерство і само цього не приховує. У тексті окремо зазначено, що рекомендації не скасовують вимог законодавства у сфері цивільного захисту та рішень військового командування, військових адміністрацій, органів державної влади й місцевого самоврядування.

З цього випливає перший практичний висновок. За ієрархією актів наказ міністерства стоїть нижче за постанову Кабінету Міністрів і незрівнянно нижче за Кодекс цивільного захисту України. Отже, рекомендації Мінкульту юридично не можуть ані звузити обов’язки, встановлені актами вищої сили, ані створити виняток із них. Вони можуть лише описати, як організатору діяти в межах цих обов’язків.

Другий висновок стосується воєнного стану. Стаття 8 Закону “Про правовий режим воєнного стану” відносить заборону проведення масових заходів до компетенції військового командування разом із військовими адміністраціями. Тому будь-яке рішення обласної чи міської військової адміністрації про заборону або обмеження заходів має пріоритет над рекомендаціями міністерства, а не навпаки.

Що документ насправді робить?

Якщо відкинути емоції, юридична конструкція наказу виглядає так.

Обов’язок забезпечити укриття покладається на організатора. Він має визначити укриття і маршрути, перевірити його місткість, забезпечити доступ до евакуаційних виходів, призначити відповідальних за моніторинг і врахувати в розрахунку місткості персонал та виконавців. Для відкритих майданчиків додано оцінку відстані, пропускної спроможності маршрутів і можливості швидкого переміщення людей без небезпечного скупчення, а якщо забезпечити швидкий доступ усіх учасників неможливо, проводити захід не рекомендується.

Рішення ж про те, залишатися на заході чи йти в укриття, документ передає відвідувачу, закріплюючи його право самостійно залишити майданчик і обов’язок організатора таку можливість забезпечити.

І ось це найцікавіше місце з погляду права. Право піти з концерту в людини було завжди, і жодного нового обсягу прав ця норма не створює. Що вона справді робить, так це фіксує модель інформованої згоди: відвідувача попередили, маршрут показали, далі він вирішує сам. Тобто відбувається не розширення прав, а перерозподіл ризику між державою, організатором і самою людиною.

Відповідальність

Твердження, що після такого наказу організатор автоматично сяде за порушення вимог безпеки, є юридично неточним, і його краще не повторювати.

Рекомендації не є нормою, порушення якої саме собою утворює склад правопорушення. Але вимоги у сфері цивільного захисту встановлені Кодексом цивільного захисту, і саме їх дотримання перевірятимуть у разі наслідків. Кримінально-правова кваліфікація, зокрема за статтею 270 Кримінального кодексу, залежатиме від того, які конкретні вимоги були порушені, чи є між порушенням і наслідками причинний зв’язок і хто саме за законом був зобов’язаний їх виконувати. Застосування статті 367 про службову недбалість, своєю чергою, залежить від наявності в конкретної особи статусу службової.

Окремо існує цивільно-правова площина, про яку зазвичай забувають. Шкода, завдана життю і здоров’ю відвідувача, відшкодовується за загальними підставами статті 1166 Цивільного кодексу, і посилання організатора на те, що людина сама вирішила залишитися, не звільняє його від доведення, що він виконав усі покладені на нього вимоги безпеки.

Що з цього виходить?

Юридично документ не наказує ігнорувати тривогу і не скасовує обов’язку укриття. Практично він створює режим, у якому масовий комерційний захід може тривати під час офіційно оголошеної повітряної тривоги, тоді як служба цивільного захисту в цей самий час говорить людям протилежне.

Ця розбіжність не усувається текстом наказу, бо усунути її може лише акт того ж рівня, що й постанова №1092, або рішення військової адміністрації на конкретній території. Доки цього немає, оцінку місткості укриття, пропускної спроможності маршрутів і реальної можливості евакуювати кілька тисяч людей за хвилини робить сторона, яка продала квитки.

І саме про це варто запитати міністерство: хто, крім організатора, перевіряє ці розрахунки до початку заходу, а не після нього.