Об’єктивні реалії лобізму в адвокатурі України

На сьогоднішній день лобізм в тій чи іншій формі існує в будь-якій політичній системі, де має свої етнопсихологічні та історико-культурні відмінності. Характер його функціонування залежить від прихильності традиціям, законослухняності, загальноприйнятих норм поведінки. Об’єктивна необхідність існування лобізму полягає в тому, що держава сама по собі не може достатньою мірою взяти до уваги інтереси різних соціальних верств, груп, що утворюють суспільство.

Становлення лобізму як явища суспільно-політичного життя відбулося в США, саме там право громадян апелювати до уряду для виправлення несправедливості було вперше закріплено в конституції.

Коли в Україні як молодій державі почався процес формування нової державної еліти, явище лобізму мало свої унікальні форми. Особливість нинішнього періоду полягає в інтенсифікації лобістської діяльності на всіх рівнях.

Неодноразовими є спроби розробити й ухвалити потрібні нормативно-правові акти, що регулюватимуть такий процес. У 2009 році навіть було схвалено Концепцію проєкту Закону України «Про вплив громадськості на прийняття нормативно-правових актів» та прийнято Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки», що передбачало, з-поміж іншого, ухвалення законодавства щодо визначення правових засад лобіювання. Але законодавчої бази до сьогодні немає.

Наразі увага посадовців, експертів та небайдужої громадськості прикута до двох законопроєктів, розробники яких поставили собі за мету нарешті перевести лобізм із формальних взаємовідносин у площину легітимності.

Перший – законопроєкт народних депутатів України Тимошенко Ю.В. та Власенка С.В. «Про державну реєстрацію суб’єктів лобіювання та здійснення лобіювання в Україні» (№ 3059 від 11.02.2020). Другий – законопроєкт Національного агентства з питань запобігання корупції «Про доброчесне лобіювання в Україні», розроблений на виконання Антикорупційній стратегії до 2025 року та Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки. Законопроект має на меті забезпечення правових засад лобіювання в Україні відповідно до міжнародних практик та стандартів.

Лобізм як феномен є невід’ємною частиною сучасного правового середовища, включаючи адвокатуру. Українська адвокатура як ключовий гравець в системі юстиції не є винятком. Тож розглянемо механізми лобізму в адвокатурі, його сучасний стан та можливі перспективи розвитку.

Вважаю, що лобізм в адвокатурі – це важливий аспект, який визначає взаємодію адвокатів, адвокатських об’єднань та інших гравців у правовій сфері для захисту та просування своїх інтересів. Дослідження об’єктивних реалій лобізму в адвокатурі України дозволяє краще зрозуміти сучасні виклики та перспективи розвитку цього явища в контексті правової системи країни.

Лобізм в адвокатурі – відносно молода категорія. Проте, на мою думку, повинна бути невід’ємною складова професійної діяльності, яка впливає на формування правової системи України. Розуміння об’єктивних реалій лобізму та вирішення пов’язаних із цим викликів допоможе розвивати адвокатуру в напрямку забезпечення ефективного захисту прав та інтересів громадян. Потрібно стимулювати більш активну участь адвокатів у лобізмі – для підтримки реформ та вдосконалення правового середовища; сприяти вдосконаленню механізмів взаємодії адвокатів із законотворчими та виконавчими органами, оскільки саме адвокати достеменно розуміють, як на практиці реалізується той чи інший нормативно-правовий акт.

На думку німецького філософа й соціолога Ю. Габермаса, сенс демократичних процедур правової держави в тому і полягає, щоб інституалізувати комунікативні форми, необхідні для розумного формування волі.

Лобізм – одночасно і самостійний інститут політико-правового життя держави, і феномен суспільного життя. У широкому сенсі лобізм – це сукупність форм і набір методів взаємодії зацікавлених груп із державними органами та органами місцевого самоврядування з метою здійснення впливу на зміст рішень зазначених органів. Разом із тим, на лобізм не варто дивитися тільки як на «чисто» конституційну цінність. Лобізм – це об’єктивне явище суспільної практики, з яким громадянам доводиться рахуватися.

Ідея просування приватних інтересів за допомогою лобізму як альтернатива системі народного представництва бачиться позитивною у світлі розвитку нових технологій громадської участі. За допомогою лобізму можна постійно «вливати» у владу приватні інтереси.

Однак, лобізм став механізмом створення привілеїв і переваг одних груп тиску перед іншими, способом просування вузькокорпоративних інтересів на шкоду загальнодержавним. Специфіка лобізму така, що він частково розвивається в непідвладних правовому впливу нішах міжособистісних контактів і здатний приростати до корупції. Саме ці вади поки не дозволяють дивитися на лобізм як на «велике благо демократії».

На мою думку, можна виділити наступні інструменти лобізму в адвокатурі.

• Участь у робочих групах законотворчого процесу: адвокати, органи адвокатського самоврядування активно взаємодіють із владними органами через участь у робочих групах, які формують та обговорюють проекти законів, для впливу на формування та вдосконалення правових актів. Лобізм дозволяє адвокатам впливати на законодавство, щоб забезпечити захист їхніх професійних інтересів. Таким чином, лобізм може сприяти удосконаленню правового середовища та законодавчого поля.
• Публічні заяви, виступи та коментарі: адвокати використовують засоби масової інформації для висловлення своєї позиції з питань, що стосуються адвокатської та правозахисної діяльності, захисту інтересів громадян та формування публічної думки.
• Лобістська робота: адвокати займаються активною лобістською роботою для захисту професійних інтересів та прав своїх клієнтів перед владними структурами, здійснюють активну комунікацію з представниками влади, включаючи депутатів, посадових осіб – для забезпечення підтримки конкретних ініціатив.

Проте, існують ризики та виклики лобізму в адвокатурі в України:

по-перше, корупційні ризики, які можуть супроводжувати лобізм у правовій сфері;

по-друге, публічна довіра – забезпечення високого рівня довіри громадськості до лобізму в адвокатурі для збереження репутації та авторитету професії.

Лобізм в адвокатурі України є складним та багатогранним явищем. З одного боку, він дозволяє адвокатам захищати свої та інтереси своїх клієнтів; з іншого – потребує детального вивчення та регулювання для запобігання корупції та збереження високих етичних стандартів.

Враховуючи перспективи, важливо надавати адвокатам можливість ефективного впливу на формування правової політики, зберігаючи при цьому прозорість та відповідальність перед суспільством.

Підсумовуючи, можна сказати, що перспектива розвитку лобізму в адвокатурі України полягає у посиленні взаємодії адвокатів з владними структурами, активному впливі на формування правової політики та збереженні високих стандартів законотворення й професійної етики.