Подекуди правоохоронці можуть прирівнювати адвокатів ледве не до співучасників вчинення того чи іншого кримінального правопорушення, – Ольга Просянюк
1 хв читати
Останнім часом на практиці все частіше зустрічаються випадки грубого втручання правоохоронних органів у адвокатську діяльність та порушення адвокатської таємниці. FEMIDA.UA продовжує публікувати відгуки українських адвокатів шодо такого явища у своїй діяльності, та досвідом протидії свавілля таких структур.
Так, за словами керуючого партнера АО AVER LEX, адвоката Ольги Просянюк, для адвокатів, які практикують в сфері White-Collar Crime, супроводжують антикорупційні та публічні кейси, спроби втручання в їх діяльність одночасно є і великим ризиком, і підтвердженням якісного та професійного здійснення захисту у провадженні. Команда AVER LEX неодноразово стикалася з такими обставинами, в тому числі, шляхом застосування як процесуальних методів, так і небезпечних для життя.
Не варто забувати про високий інтерес та запит суспільства, наприклад, до антикорупційних проваджень, в яких професійних захист може сприйматись в негативному ракурсі з подальшим відповідним втручанням в адвокатську діяльність. Проте, це явище не є перманентним. В тих процесах, де високий рівень підготовки у кожної із сторін, обґрунтовані позиції та допустима доказова база, учасники провадження не виходять за межі процесу, тим самим якісно і в рамках Закону реалізують власні завдання, без заподіяння будь-якої результативної або репутаційної шкоди.
Найпоширенішими формами втручання у адвокатську діяльність є ініціювання кримінальних проваджень щодо адвокатів, вилучення речей та документів з інформацією, що становить адвокатську таємницю, несанкціонований доступ до інформації, що охороняється законом тощо. Але існують непрямі, проте не менш небезпечні, способи втручання. Наприклад, застосування методів ототожнення адвоката з клієнтом, особливо в складних, публічних кейсах. Подекуди правоохоронні органи можуть прирівнювати адвокатів ледве не до співучасників вчинення того чи іншого кримінального правопорушення, що завзято може бути використано не лише опонентами в межах однієї справи, але і в інших провадженнях, де адвокат надає правову допомогу іншій особі. Відповідні прояви ототожнення є неприпустимими, адже вони вказують на низький рівень професійної підготовки опонентів та їх некомпетентність, а також безпідставно стимулюють крах довіри суспільства до інституту адвокатури.
Для захисту гарантій адвокатської діяльності у тих випадках, коли нам стає відомо про факти втручання, ми реагуємо на них можливими правовими способами, зокрема: звернення до уповноважених органів щодо надання правової оцінки законності таких дій, в тому числі, НААУ, АПУ, ААУ тощо; судове оскарження у визначеному законодавством порядку рішень та дій; публічне висвітлення; акцентування уваги на існуванні виявлених фактів у правничих колах, що сприяє обговоренню та запровадженню механізмів протидії такому втручанню. Що ж стосується вкоріненої проблематики ототожнення адвоката з клієнтом, то сподіваюсь на залучення та сприяння у її вирішенні міжнародних інституцій та організацій.
