Виконавчий напис, вчинений нотаріусом: законодавче регулювання та підстави застосування

Виконавчий напис – це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов’язання боржника.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус керується нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про заставу», постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (надалі за тестом – Постанова КМУ), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та іншими нормативними актами.

Чинним законодавством України встановлено певне коло випадків коли виконавчий напис може бути вчинено, так і випадки, які виключають можливість його вчинення.

Прямо передбачено можливість вчинення виконавчих написів у наступних випадках:

– при стягненні аліментів за договорами, визначеними ст. ст. 78, 99, 109, 189 Сімейного кодексу України;

– при зверненні стягнення на заставлене майно, відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу»;

– при зверненні стягнення на предмет іпотеки, відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»;

– при стягненні заборгованості по орендній платі, відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»;

– у разі пред’явлення вимоги про повернення предмету лізингу при відмові від договору лізингу або при стягненні з лізингоодержувача простроченої заборгованості, відповідно до ч. 2 ст. 7, ч. 2 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»;

– при стягненні заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами, відповідно до ст. 8 Закону України «Про обіг векселів в Україні»;

– при стягненні за диспашею, відповідно до ст. 292 Кодексу торговельного мореплавства України.

Крім того, постанова КМУ передбачає можливість стягнення заборгованості  шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса і в інших випадках, зокрема: за нотаріально посвідченими договорами; з підстав, що випливають з кредитних відносин, а також з відносин, пов’язаних з авторським правом; стягнення заборгованості з батьків або осіб, що їх замінюють за утримання дітей і підлітків у закладах освіти, загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах соціальної реабілітації; стягнення заборгованості з військовослужбовців, звільнених з військової служби, і військовозобов’язаних після закінчення зборів; повернення об’єкта лізингу; стягнення заборгованості з орендної плати за користування державним та комунальним майном; стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку; стягнення заборгованості за аграрними розписками; стягнення заборгованості з виплати дивідендів.

Забороняється звернення стягнення на певне майно, що унеможливлює вчинення виконавчого напису, а саме:

– на майно, одержане на підставі договору про припинення права на утримання (ст. 89 Сімейного кодексу України);

– на майно, передане набувачу за договором довічного утримання (ст. 754 Цивільного кодексу України);

– на майно, що є предметом застави (іпотеки) і належить комунальному чи державному підприємству або підприємству, більш як 50 % акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності (ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду. Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.

Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі необхідності отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов’язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Вчинення виконавчого напису за заявою одного з іпотекодержателів здійснюється нотаріусом після спливу десяти днів з дня одержання іншими іпотекодержателями письмового повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв’язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру, наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів. За наявності заставної вчинення виконавчого напису може бути здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної.

Виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк пред’явлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів. Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису. При кожному наступному вчиненні виконавчого напису за одним і тим самим зобов’язанням повторне подання копії документа, що встановлює заборгованість, не вимагається. У цих випадках нотаріус вимагає подання двох примірників витягу з особового рахунку та оригіналу зобов’язання. Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов’язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса. При вчиненні кількох виконавчих написів за документами, що встановлюють заборгованість однакової форми, копія кожного окремого зобов’язання не вимагається. У таких випадках у матеріалах нотаріальної справи залишаються одна копія документа, що встановлює заборгованість (на одного з боржників), і список боржників, на стягнення боргу з яких вчинені виконавчі написи, із зазначенням повної назви та адреси боржників, строку платежу, суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом, а в необхідних випадках й інших даних. Стягувачу видаються виконавчі написи на кожного боржника окремо відповідно до списку.

Стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством для виконання судових рішень та Законом України «Про виконавче провадження».