Теперішня влада, як і всі її попередники, неодноразово заявляла про бажання змінити «все й одразу» для благополуччя всіх верств населення. Втім, дива знову очікувано не відбулося, але загроза втрати рейтингів залишається, кошти для покриття бюджетних потреб потрібні. Та для їх здобуття «складні» шляхи не обирають – відсутні комплексні законодавчі ініціативи для боротьби із способами податкової мінімізації, що застосовуються середнім та великим бізнесом. Натомість, легше застосувати «рішучий контроль» доходів мікро- та малого бізнесу, який виступив електоратом нинішньої влади, але так і не отримав свого лобі у законодавців. Тому знову маємо досить примарні шанси вирватись із пастки «чого дурний, бо бідний… чого бідний, бо дурний».
– В Україні продовжуються обшуки компаній, однак останнім часом це не супроводжується низкою неправових складових: вилучення коштовностей, недопуск адвоката тощо. Чи це означає, що контроль зі сторони правоохоронних органів слабшає і бізнес може спокійно «видихнути», чи поліпшилась ситуація для ведення бізнесу у зв’язку із прийнятими ВРУ законами?
– На сьогоднішній день обшук в економічних злочинах – це елемент бізнес-проєкту. Будь-яке кримінальне провадження по відношенню до бізнесу – це, здебільшого, бізнес-проєкт правоохоронних органів. Правоохоронці вкладаються в цю справу певними грошима. Це один момент, другий – для того, щоб ефективно здійснювати досудове розслідування кримінального провадження, необхідний штат кваліфікованих спеціалістів – слідчі, оперативні співробітники тощо, і всі вони мають бути «замотивовані», щоб довести справу до логічного завершення.
В Національній поліції Україні середня заробітна плата співробітника – 10-12 тис. грн., в податковій міліції – 5-6 тис. грн. Чи це достатній рівень оплати праці працівника правоохоронного органу, який, наприклад, здійснює розслідування економічних злочинів (ухилення від сплати податків тощо)?
«Мотивація» очевидна – «кошмарити» бізнес з метою спонукання до «вирішення» питань набагато цікавіше, ніж працювати в інтересах та на благо бюджету. Окрім того, досить популярним є метод недобросовісної конкуренції – замовні обшуки, що також вказує на їх причетність до бізнес-проєктів.
На зменшення кількості обшуків вплинули також два важливі моменти – перше, це те, що прокуратура не здійснює функцію досудового слідства, тобто не вчиняє процесуальних дій: не проводить обшуки, не здійснює допити тощо. Позбавлення функцій прокуратури здійснення досудового слідства було пов’язано із початком роботи Державного бюро розслідувань.
Друге – це те, що на сьогодні робота податкової міліції дестабілізована, вже не така ефективна, як 7-10 років тому, коли податкова міліція виступала головним рейдером бізнесу. Сьогодні в податковій міліції спостерігається і кадровий, і фінансовий голод – цьому сприяє значна кількість чинників. Але це не законодавчі причини, а радше ситуативні обставини.
В Національній поліції України спостерігається відсутність належної кількості кадрів. У роботі одного слідчого знаходиться в середньому по 100-200 кримінальних проваджень одночасно, це і вбивства, і зґвалтування, і дрібні крадіжки – така ситуація ефективність слідчих однозначно не покращує. Досудове розслідування економічних злочинів фактично здійснюється лише для досягнення комерційних цілей.
Стан системи правоохоронних органів, що сформувався протягом декількох років, фактично є таким, що призводить до унеможливлення ефективного розслідування справ. Як підсумок – зменшення кількості обшуків пов’язане, зокрема, із реформуванням та зменшенням чисельності деяких правоохоронних органів.
– Програми уряду, пов’язані із залученням іноземних інвесторів – наскільки професійно сформовані? «Няні» та інші привілеї. І чи не утискають вони інтереси внутрішніх інвесторів?
– Партія «Слуга народу» отримала привілейовану більшість в парламенті завдяки голосам мікро- та малого бізнесу, але парадокс: виявилося, що лобі мікро- та малого бізнесу в парламенті відсутнє, в той час як лобі великого бізнесу було та залишається.
Якщо ми зараз проаналізуємо напрями роботи парламенту і логіку законодавчих ініціатив, то побачимо, що вона зводиться до наступного: оподатковувати готівкові кошти мікро- та малого бізнесу. Така ситуація пов’язана, зокрема, із необхідністю наповнення бюджету та проведення детінізації економіки.
Однак, владні пріоритети для здійснення детінізації економіки спрямовані як раз на мікро- та малий бізнес. Ми спостерігаємо тотальне обов’язкове введення РРО, впровадження обов’язковості складання ТТН, спрощення доступу до банківської таємниці – все це націлене якраз на те, щоб оподатковувати масовий обіг готівки в державі.
Економісти робили попередні висновки, що на руках у населення більш як 40 млрд неоподаткованих доларів. Погодьтесь, шматок досить ласий. Також, відсутність комплексного та програмного законодавчого підходу у боротьбі із сірим імпортом свідчать про пріоритетність влади щодо оподаткування діяльності саме мікро- та малого бізнесу.
Пріоритетність оподаткування готівки, якою в обігу користується мікро- та малий бізнес, пояснюється ще тим, що у «малих» підприємців немає достатньо ресурсу протистояти системі, значно простіше заплатити на тисячу гривень в місяць податків більше, ніж контролювати і впливати на хід законодавчих змін.
На законодавчому рівні не формується пріоритетне питання, чи добросовісно платять корпорації податки, в якому розмірі, який обсяг готівки обліковується в офшорних та іноземних юрисдикціях.
Ми бачимо, що законодавча політика націлена на те, щоб взяти ресурс у «малих» – у тих, хто міг би переорієнтувати нашу економіку з сировинної на економіку з доданою вартістю. Поки що реальних передумов для створення економіки з доданою вартістю не створено, лише чергові піар-акції, як то пільгові кредити за ставкою 5-7 відсотка, де в «одні руки» можна отримати лише близько 60 тисяч доларів. 60 тисяч американських доларів для підприємства, що створює або потенційно може створювати додану вартість, може сформувати лише частину місячного зарплатного фонду.
Тобто, як висновок можна сформувати тезу: внутрішня політика держави не має стратегічного курсу для місцевого інвестора.
Щодо характеристики зовнішньої політики, спрямованої на залучення зовнішнього інвестора, то в даному контексті буде показовим приклад діяльності депутатів Київради, які не могли сформувати кворум протягом травня-жовтня 2019 року та не приймали рішень з будь-яких питань діяльності міста, що знаходяться в їх компетенції. А якби в цей період виникло питання оренди комунального майна для інвестиційного проєкту?
Тому питання «няні» для зовнішнього інвестора взагалі є не питанням, а лише черговою піар-акцією.
– Наскільки стабільні і прогнозовані бізнес-процеси в Україні на 2020 рік?
– Прогнозую, що команда топ-менеджменту профільних міністерств в країні зміниться, оскільки сьогодні відсутні реальні законодавчі ініціативи та дії, спрямовані на стимулювання та зростання економіки з доданою вартістю, що критично необхідно для нашої країни.
Наприклад, Україні критично необхідне переосмислення податкового законодавства, адже у нас функціонує система подвійного оподаткування. Наприклад, підприємство отримало чистий прибуток, сплатило податок на прибуток 18 %, далі прибуток розподіляє між акціонерами у вигляді дивідендів, і акціонери мають сплатити податки вже з раніше оподатковуваної суми. Окрім того, ПДВ мають обкладатися лише ті сфери, що створюють додану вартість, ми ж обкладаємо все, наприклад, професійні послуги, де додана вартість як така відсутня.
– Політика і бізнес. Люди в політику часто йдуть з бізнесу, але чи не здається Вам, що вони інфікуються популізмом і починають бізнес-процеси занадто примітизувати?
– Багато хто з моїх знайомих брав участь в попередніх парламентських виборах як самовисуванець, однак достатньої кількості голосів не вдалося набрати, і це пояснюється тим, що на політкомпанію потрібні значні кошти (300 000 – 500 000 у.о.). Більше того, виборець голосує за те, що красивіше демонструють, а не за те, що прагматичніше, практичніше тощо.
Якщо наводити для прикладу нашого сусіда Польщу, то на місцевому рівні в труймясті (міська агломерація на півночі Польщі) заборонена політична реклама перед виборами будь-яка, окрім власної агітації самого кандидата на вулицях з населенням. Тобто, кандидат може самостійно спілкуватися з виборцями і роздавати їм свої листівки з політичною передвиборною програмою, і це єдина доступна для кандидата програма. Таким чином, на прикладі Польщі ми бачимо, як влада намагається знизити рівень впливу політтехнологій на виборця, чого не можна сказати про Україну. Тому в парламенті України маємо тих законодавців, яких маємо.
Окрім того, в Україні досить активно розвивається прихований лобізм, однак у зв’язку із відсутністю відповідного законодавчого акту правила гри є не однаковими для всіх, що не сприяє розвитку добросовісній конкуренції.
Відповідаючи на Ваше питання – мова йде не про популізм, а про меншість людей із бізнесу, які мають здорові ідеї, однак не отримують підтримки.
– Нова податкова система – одна з передвиборчих обіцянок чинного Президента. В адвокатському середовищі це активно обговорюється. Що змінюється?
– З кожним приходом нової влади у нас починається нова податкова реформа. Ще за Клименка почалася реформа в контексті об’єднання митниці з податковою. Логіка в такому об’єднанні була – підвищення ефективності контролю обіг товару. Далі була створена Державна фіскальна служба, що піддалася черговому реформуванню, та відбулося роз‘єднання двох органів. Мені здається, що зиск від всього цього мають тільки виробники вивісок державних установ.
Насправді, для того, щоб у нас відбулася податкова і митна реформа, необхідно зробити одну-єдину річ – відкрити базу для міжнародного обміну податковою інформацією. Імпортується, приміром, товар з Польщі: обмінялись інформацією – звідки, по якій ціні – і в повному обсязі стягли податки. Але відкритість даних на міжнародному рівні не вигідна, в першу чергу, олігархату, що користується схемами оптимізації та мінімізації.
Тобто, в контексті реформування податкової системи критично не відбулося змін, реформа як така ще не відбулася – схеми відмивання кредиту з ПДВ, скрутки, готівковий обіг товару, заниження імпортної вартості товару успішно функціонують й сьогодні view.
