Голова Фонду державного майна України Дмитро Наталуха у відеозверненні попросив правоохоронні органи розслідувати діяльність колишньої директорки ПрАТ “Індар” Любові Вишневської. Минув лише тиждень відтоді, як держава повернула собі управління єдиним в Україні виробником інсуліну повного циклу. За цей час нова команда заводу знайшла у штаті 30 людей, яких ніхто з колективу не знає. Крім того, вона виявила, що завод перерахував приватним компаніям спершу 70 млн грн, а потім ще 20 млн грн, оформивши ці гроші як безвідсоткову поворотну фінансову допомогу. Одна з цих компаній, за словами працівників “Індару”, є мережею аптек, яку нібито контролює сама пані Вишневська.
Проблема: мажоритарний акціонер, який не керував власним заводом
Державі належить 70,7% акцій “Індару”. На папері це контрольний пакет, який дає повну владу над товариством. Закон про акціонерні товариства передає наглядовій раді право обирати і будь-коли припиняти повноваження керівника. Отже, держава як мажоритарний акціонер мала б змінювати директора тоді, коли вважає за потрібне.
На практиці все склалося інакше. За словами пана Наталухи, менеджмент заводу цілеспрямовано заблокував роботу наглядової ради юридичними засобами, і держава роками не могла навіть замінити директорку. Голова ФДМУ назвав цю ситуацію корпоративним терміном “takeover by the management”, тобто захопленням управління керівництвом усупереч волі акціонерів.
Контракт із Любов’ю Вишневською, підписаний у 2012 році, передбачав, що вона обійматиме посаду 3 роки. Натомість 3 роки перетворилися на 14. “Як це сталося, оцінку дасть історія і юристи”, – сказав пан Наталуха. За його словами, весь цей час директорка “до цього стратегічного державного підприємства ставилася як до власного”. Голова ФДМУ описав її стиль управління її ж логікою: “Цим контрагентам плачу, цим контрагентам не плачу. Штатний розклад затверджую, штатний розклад не затверджую, фінплан подаю, фінплан не подаю”. Звітність, за його словами, завод не подавав зовсім. Пан Наталуха порівняв пані Вишневську з персонажем фільму “Пірати Карибського моря”, який намертво зрісся з кораблем: за 14 років вона так само зрослася із заводом і сприймала його разом із собою як одне ціле.
Юристи можуть дати цю оцінку вже зараз. Цікаво, що з погляду трудового права прострочений контракт сам по собі директорку з посади не прибирав. Стаття 39-1 Кодексу законів про працю встановлює просте правило. Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, договір вважається продовженим на невизначений строк. Тобто для звільнення пані Вишневської потрібне було рішення органу, уповноваженого її звільнити. Цим органом була наглядова рада, і саме її роботу паралізували.
Наслідки цього паралічу видно в цифрах ринку. Колись “Індар” забезпечував близько 70% українського ринку інсуліну. Сьогодні його частка становить приблизно 5%.
Передісторія і прецеденти: майже 30 років корпоративних і судових спорів
Завод створили у 1997 році на землях колишнього київського м’ясокомбінату в Дарниці. Держава отримала понад 70% акцій, решту згодом викупили польські інвестори. У 2008 році державний пакет через вексельну схему перейшов до британської компанії, а влітку 2011 року завод силою захопили бійці “Беркуту”. Восени того ж року суд повернув підприємство у державну власність.
Любов Вишневська очолила “Індар” у березні 2012 року, ще за президентства Віктора Януковича. Перший прецедент спроби держави її усунути датується 2014 роком. Тодішній міністр охорони здоров’я Олег Мусій звинуватив директорку в ігноруванні рішень держави і тимчасово відсторонив її. Пані Вишневська повернулася на посаду через суд. Ця історія важлива для розуміння нинішньої справи, адже вже тоді судовий механізм спрацював на користь менеджменту, а не власника.
У 2018 році завод внесли до переліку об’єктів великої приватизації і передали в управління ФДМУ. Міноритарний акціонер тоді отримав переважне право викупити державний пакет без аукціону. У 2019 році Фонд ухвалив рішення про приватизацію, але за майже 7 років продаж так і не почався. У 2025 році Фонд скасував преференції міноритарія і призначив нову приватизацію, однак той оскаржив це рішення в суді. За словами пана Наталухи, державу фактично зобов’язали продати свою частку лише одному покупцю, приватному міноритарію. У червні 2026 року Фонд цю схему в суді зламав.
Після цього події розгорталися швидко. 27 жовтня відновлена у повноваженнях наглядова рада звільнила керівництво заводу і призначила новим директором Ігоря Матюніна. Вночі 28 жовтня представники Фонду разом із поліцією прибули на завод. За словами пана Наталухи, з серверів зникли 27 жорстких дисків, які потім знайшли в коробці в багажнику службового автомобіля, припаркованого поза зоною камер спостереження. Звільнена директорка продовжувала давати вказівки працівникам і намагалася винести пакет судових документів щодо підсанкційного та арештованого майна. Обставини фіксувала слідчо-оперативна група Національної поліції.
Що виявив Фонд за 7 днів
Першим епізодом пан Наталуха назвав персонал, якого ніхто не бачив. “Ми знайшли ще й 30 мертвих душ на заводі, яких ніхто не бачив і ніхто не знає, що це за люди”, – сказав він.
Другий епізод стосується 70 млн грн, які у 2023 і 2024 роках завод перерахував на одну приватну компанію. Як з’ясувалося, щодо цієї компанії ще у 2017-2022 роках проводилися розслідування і відкривалися кримінальні провадження. Попри це вже після всіх цих розслідувань “Індар” перерахував їй 70 млн грн. Сьогодні, за словами голови ФДМУ, ця компанія стрімко прямує до банкрутства.
Голова ФДМУ уточнив, що йдеться про ту саму історію, яку він згадував минулого разу, 31 жовтня. Тоді він повідомив, що комерційний контрагент заборгував “Індару” понад 72 млн грн, з яких майже 69 млн грн становить неповернута безвідсоткова фінансова допомога. Документи, за його словами, свідчили, що компанія готувалася до банкрутства, а аудит виявив родинні зв’язки між її керівництвом і колишньою посадовою особою “Індару”.
Третій епізод голова ФДМУ описав як продовження тієї самої практики. У 2025 і 2026 роках за ідентичною схемою, через безвідсоткову поворотну фінансову допомогу, ще 20 млн грн отримали дві інші приватні компанії. Одна з них, за словами співробітників “Індару”, є мережею аптек, яка начебто перебуває під безпосереднім контролем пані Вишневської.
На думку пана Наталухи, всі ці факти свідчать, що “напевно, є підстави для розслідування кримінальних проваджень”. Він звернувся до правоохоронних органів із закликом “не дати втекти пані Вишневській за кордон” і “вжити всіх можливих заходів для того, щоб вона залишилася на території України”. Фонд, за його словами, готовий передати слідству всі матеріали, факти, цифри і документи, на підставі яких робить свої висновки. Наступний крок залежить від правоохоронців, які мають дати цим епізодам кримінально-правову оцінку.
Правова оцінка: чому підстави для розслідування є
Поворотна фінансова допомога сама по собі є законним інструментом. Податковий кодекс у підпункті 14.1.257 визначає її як суму коштів, отриману за договором, який не передбачає процентів чи іншої плати за користування і є обов’язковою до повернення. Підозру в історії “Індару” викликають обставини, за яких цю допомогу надавали. Підприємство з державною часткою 70,7% бере на себе кредитний ризик, не отримує за це жодного доходу і позичає гроші компанії, щодо якої вже відкривалися кримінальні провадження. Згодом ця компанія опиняється на межі банкрутства, а гроші не повертаються. Для держави як власника така операція економічного сенсу не має, і саме це робить її предметом кримінального розслідування.
Корпоративна площина посилює ці підозри. Закон про акціонерні товариства відносить погодження значних правочинів і правочинів, щодо вчинення яких є заінтересованість, до компетенції наглядової ради. Наглядова рада “Індару” роками була заблокована. Отже, слідству належить з’ясувати, хто і в якому порядку погоджував договори на 70 млн грн і на 20 млн грн. Аудит уже виявив родинні зв’язки керівництва компанії-позичальника з посадовою особою заводу. Якщо підтвердиться ще й контроль пані Вишневської над аптечною мережею, ці договори підпадатимуть під режим правочинів із заінтересованістю, укладених в обхід органу, який мав їх погоджувати.
У кримінально-правовій площині епізоди з фінансовою допомогою підпадають під ознаки статті 191 Кримінального кодексу, тобто заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Суми у десятки мільйонів гривень у рази перевищують поріг особливо великого розміру, який у 2026 році становить 998 400 грн. Попри державну частку, ПрАТ є юридичною особою приватного права. Тому зловживання повноваженнями його керівника кваліфікують за статтею 364-1 Кримінального кодексу, а не за статтею 364, яка стосується службових осіб публічного права.
Епізод із “мертвими душами” має іншу юридичну природу. Якщо 30 осіб фіктивно числилися у штаті й отримували заробітну плату, йдеться про розтрату коштів через фіктивні нарахування. Таке діяння неможливе без підроблення табелів обліку робочого часу та кадрових документів, що потребує окремої кваліфікації за статтею 358 або 366 Кримінального кодексу залежно від статусу особи, яка ці документи складала.
Висновок
Історія “Індару” показує, що контрольний пакет без працездатної наглядової ради юридично мало що означає. Держава 14 років була мажоритарним власником лише в реєстрі акціонерів, а повноваження директорки трималися не на контракті, строк якого сплив ще у 2015 році, а на паралічі органу, який міг ці повноваження припинити. Фонд держмайна цей параліч зламав і за перший же тиждень знайшов 30 людей-привидів у штаті та десятки мільйонів гривень, перерахованих компаніям із кримінальним минулим і сумнівними зв’язками. Документи, які підтверджують ці епізоди, Фонд готовий передати слідству. Остаточну правову оцінку дасть суд, проте підстави для розслідування, про які говорить пан Наталуха, юридично очевидні.
Практична площина
Вимога голови ФДМУ не допустити виїзду пані Вишневської за кордон має чіткий процесуальний шлях, і правоохоронцям варто пройти його швидко. Після заяви Фонду відомості мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як того вимагає стаття 214 Кримінального процесуального кодексу. Після повідомлення про підозру пункт 8 частини 5 статті 194 КПК дозволяє покласти на підозрювану обов’язок здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон. Тобто закон дає саме той інструмент, про який просить голова ФДМУ, і питання лише в тому, як швидко слідство ним скористається.
Той самий процесуальний крок відкриває шлях до повернення державних коштів. Після повідомлення про підозру “Індар” як потерпілий зможе заявити цивільний позов у кримінальному провадженні за статтею 128 КПК, а слідство зможе просити суд про арешт майна для забезпечення цього позову за статтею 170 КПК.
Паралельно нове керівництво заводу має всі підстави діяти як кредитор. Якщо компанію-позичальника визнають банкрутом, “Індар” заявить кредиторські вимоги у справі про банкрутство протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження, як того вимагає Кодекс України з процедур банкрутства. Договори фінансової допомоги, укладені без обов’язкового погодження наглядової ради, завод може оскаржити в господарському суді.
Окреме питання стосується підслідності. Частина 5 статті 216 КПК ставить компетенцію НАБУ в залежність від статусу підприємства, посади фігуранта і розміру шкоди. Від того, як слідство оцінить статус “Індару” і його колишньої керівниці, залежить, чи потрапить справа до антикорупційної вертикалі, чи залишиться в Національній поліції.
Нарешті, розслідування безпосередньо вплине на приватизацію. Стартова ціна “Індару” становила $24 млн, і Фонд уже заявив, що оновить оцінку після вивчення документів. Розчищення спадщини попереднього менеджменту, повернення виведених коштів і прозора історія підприємства є умовою того, що держава продасть завод на відкритих торгах за справедливу ціну, а не віддасть його в одні руки, як це роками намагалися зробити.
