«Понтони Київ не врятують»: Віктор Глєба про загрозу мостам столиці та сценарій, до якого місто може бути не готове

Що станеться з Києвом, якщо росія продовжить цілеспрямовано атакувати мости через Дніпро? Чи можна справді знищити столичні переправи дронами, чи врятують місто понтони та як у такому разі пересуватися сотням тисяч людей між берегами?

Про це в інтерв’ю Femida.ua розповів Віктор Глєба — експерт з державного управління та містобудування.

Експерт закликає не панікувати через розмови про можливе миттєве руйнування великих мостів дронами. За його словами, виведення такої споруди з експлуатації є значно складнішим завданням, ніж може здаватися після перегляду кадрів влучань.

Однак є інша проблема: навіть пошкодження переправи здатне призвести до її перекриття, а Київ має бути готовим до сценарію, коли звичне сполучення між берегами буде суттєво обмежене.

Чи реально зруйнувати київські мости дронами

«Припиніть панікувати з приводу того, що дронами можна розвалити мости», — заявив Віктор Глєба.

За словами експерта, для серйозного руйнування великої мостової конструкції потрібні значні та точні ураження. Як приклад він навів Антонівський міст, який протягом тривалого часу зазнавав ударів, тоді як остаточне руйнування частини конструкції відбулося внаслідок підриву під час відступу російських військ.

Тому одиничне влучання дрона саме по собі ще не означає знищення мосту. Водночас експерт наголошує: недооцінювати загрозу також не можна. Особливу увагу, на його думку, необхідно приділяти захисту стратегічних транспортних об’єктів та можливості противника завдавати точних ударів по елементах мостової інфраструктури.

«План А — збивати все, що летить»

На запитання про резервний сценарій у випадку пошкодження мостів Глєба відповідає категорично: починати потрібно не з понтонів.

«План А — збивати все, що летить усіма засобами», — говорить експерт.

На його думку, ключові переправи столиці повинні розглядатися як стратегічні об’єкти, для яких необхідно передбачати окремі заходи захисту. Так само має існувати чіткий алгоритм роботи транспортної системи під час повітряних загроз та після можливого пошкодження мосту. Але головна проблема, переконаний Глєба, полягає не лише у фізичному стані споруд.

«Питання в тому, що влада центрального рівня, влада місцевого рівня абсолютно однаково були не готові до ситуації», — заявив він.

Експерт вважає, що Києву потрібен окремий комплексний план транспортної стійкості на випадок втрати або обмеження роботи переправ через Дніпро.

Чи врятують Київ понтони

Після розмов про можливе розгортання понтонних переправ у багатьох киян могло скластися враження, що у випадку проблем із мостами між берегами просто з’являться тимчасові переправи. Але варто зазанчити, що Дніпро в межах столиці — складна водна перешкода. Для організації переправи необхідно враховувати ширину річки, фарватер, характеристики дна, коливання рівня води, берегову інфраструктуру, кріплення конструкцій та організацію транспортних під’їздів.

За його словами, понтонні системи насамперед можуть використовуватися як військова транспортна артерія. Перетворити їх на повноцінну заміну міському мосту, через який щодня рухається величезна кількість автомобілів та громадського транспорту, — зовсім інше інженерне завдання.

Перед створенням такої переправи необхідні топографічні, геодезичні, гідрологічні та геологічні дослідження, а також окрема транспортна схема.

Чому понтони часів Другої світової — не відповідь

Аргумент «через Дніпро ж наводили понтони під час Другої світової війни» Глєба також вважає некоректним без урахування контексту. Такі переправи насамперед використовувалися для переміщення військ і техніки.

Це не означає, що понтон через Дніпро неможливий сьогодні. За словами експерта, проблема полягає в іншому: реалізація такого проєкту потребує часу, коштів, фахівців та попередньо підготовлених інженерних рішень. А найважливіше — військова понтонна переправа не здатна автоматично перебрати на себе функцію повноцінного міського мосту.

А якщо перевозити людей катерами?

Натомість одним із резервних варіантів для пасажирського сполучення між берегами може стати водний транспорт. Віктор Глєба згадує історичний приклад евакуації з Дюнкерка, коли для перевезення людей були мобілізовані різні цивільні плавзасоби. За його словами, Києву також варто оцінити власний потенціал річкової логістики.

Але й тут виникає фундаментальне питання: чи готові сьогодні береги столиці прийняти великий пасажиропотік, де облаштовувати причали, як організовувати під’їзди та куди спрямовувати людей після переправи.

У якому стані мости Києва

А що ж насправді відбувається з мостами? Віктор Глєба стверджує, що серед основних київських мостів є споруди з різним рівнем працездатності та обмеженнями.

При цьому особливу увагу експерт звертає на міст Патона, міст Метро, Північний та Південний мости.

Водночас оцінки їхнього актуального технічного стану потребують підтвердження останніми офіційними обстеженнями відповідальних органів. Сам Глєба посилається на результати попередніх обстежень та комісій і називає Дарницький міст найбільш працездатним серед ключових переправ.

Це робить питання резервної транспортної системи ще важливішим.

Адже проблема може виникнути не тільки внаслідок повного фізичного руйнування мосту. Після серйозного пошкодження рух можуть обмежити або припинити до проведення обстеження та ремонту.

Чи можна відновити міст за 72 години

Віктор Глєба переконаний: за наявності спеціалізованих мостових бригад окремі пошкодження можна було б ліквідовувати надзвичайно швидко. За його оцінкою, в окремих сценаріях відновлення руху може займати близько 72 годин.

“Є досвід Китаю, де вони будують мости за 72 години. Тому можна перейняти цей досвід у них, але велика кількість інженерів на фронті, риють окопи, тож з цим питанням також може бути складно”, – Зазначив Віктор Глєба.

Саме тому, на думку Глєби, владі потрібно думати не лише про бетон і метал, а й про людей, які зможуть швидко відновлювати інфраструктуру.

Києву потрібна «Рада інженерів»

Однією з головних пропозицій експерта є створення окремої Ради інженерів Києва.

До неї, на його думку, мають увійти мостобудівники, конструктори, транспортники, гідротехніки, архітектори та інші профільні спеціалісти, здатні розробити сценарії дій ще до виникнення критичної ситуації.

Необхідно заздалегідь визначити місця можливих резервних переправ, провести дослідження дна та берегів, підготувати транспортні схеми, сформувати спеціалізовані ремонтні бригади та визначити порядок роботи міста у випадку закриття одного або декількох мостів.

Тому головний висновок Глєби звучить значно ширше за дискусію про понтони.

Києву потрібен не «план Б», придуманий після удару. Місту потрібні заздалегідь прораховані сценарії на випадок, якщо звичне сполучення між двома берегами буде порушене…