У Верховній Раді заявили про необхідність нової системи захисту дітей в умовах війни

Через повномасштабну війну росії мільйони українських дітей опинилися у надзвичайно складних умовах — стали внутрішньо переміщеними особами, виїхали за кордон, живуть в окупації або були незаконно депортовані до рф.

Про це заявили у Верховній Раді України, наголосивши на необхідності створення цілісної державної системи захисту дитинства в умовах війни.

За даними парламенту, близько 1,5 мільйона українських дітей залишаються на тимчасово окупованих територіях. Ще майже 20 тисяч дітей, за офіційною інформацією, були депортовані або викрадені росією.

У Верховній Раді зазначають, що Україна фактично стала першопрохідцем у багатьох сферах захисту дітей під час війни. Зокрема, держава масштабувала дистанційне навчання для мільйонів школярів, почала будівництво підземних шкіл як нового стандарту безпеки, створює механізми психологічної реабілітації та працює над поверненням і реінтеграцією дітей після депортації та життя в окупації.

Водночас у парламенті підкреслюють: цей досвід не є приводом для гордості, а радше — величезною відповідальністю.

“Рамка Європейської гарантії для дітей потрібна нам саме зараз — щоб увесь цей досвід не розпорошувався між відомствами, а ставав державною системою”, — наголосили у Верховній Раді.

Окрему увагу парламентарі звернули на проблему низької оплати праці педагогів. У ВРУ зазначили, що соціальний стан вчителів безпосередньо впливає на якість освіти та майбутнє дітей.

“Бідність дитини і бідність педагога — це частини однієї системи”, — заявили у парламенті.

Також у Верховній Раді порушили питання деінституціалізації та відмови від інтернатної системи. Там вважають цей напрям правильним, однак наголошують, що держава має реально оцінювати свої можливості щодо розвитку прийомних сімей та сімейних форм виховання.

Крім того, парламентарі виступають за створення єдиного центрального органу, який координуватиме державну політику у сфері захисту прав дітей.

У Верховній Раді також закликали уряд конкретизувати Національний план захисту дітей до 2030 року та надати чіткий перелік необхідних законопроєктів для його реалізації.

“Програма є. План затверджено. Але без законодавчого каркасу він ризикує залишитися теоретичним документом. Парламент готовий працювати”, — заявили у ВРУ.