Верховний Суд окреслив межі: незаслуховування дитини — не автоматична підстава для відмови у визнанні іноземного рішення

Верховний Суд України сформулював важливу правову позицію у справі щодо визнання рішення польського суду про здійснення батьківських прав і визначення місця проживання дитини. Ключовий висновок: сам факт незаслуховування дитини не може автоматично слугувати підставою для відмови у визнанні іноземного судового рішення.

Суть спору

Ініціатором звернення виступив батько дитини — громадянин Польщі, який просив український суд визнати та надати дозвіл на виконання рішення польського суду. Цим рішенням було визначено проживання дитини разом із батьком та врегульовано питання батьківських прав.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні клопотання. Основним аргументом стала відсутність заслуховування дитини в іноземному провадженні, що, на їхню думку, суперечить положенням міжнародного права, зокрема Гаазької конвенції 1996 року.

Позиції сторін

Батько у касаційній скарзі наполягав, що польський суд вживав заходів для заслуховування дитини, однак цьому перешкодила поведінка матері. Він також підкреслював, що оцінка психологічного стану дитини в Україні не має вирішального значення для процедури визнання іноземного рішення.

Натомість мати стверджувала, що відсутність заслуховування дитини є істотним порушенням і достатньою підставою для відмови у визнанні рішення.

Правовий аналіз Верховного Суду

Верховний Суд звернув увагу на кілька ключових аспектів:

• право дитини бути вислуханою закріплене у Конвенції про права дитини, але його реалізація залежить від віку, зрілості та конкретних обставин;
• важливим є не лише сам факт заслуховування, а й чи була дитині надана реальна можливість висловити свою думку;
• якщо така можливість не була реалізована через поведінку одного з батьків, це не може створювати для нього процесуальних переваг.

Суд підкреслив: національні суди при розгляді питань визнання іноземних рішень не повинні повторно оцінювати справу по суті, зокрема визначати найкращі інтереси дитини — це вже зроблено судом, який ухвалив рішення.

Ключовий висновок

Верховний Суд сформулював принципову позицію:

незаслуховування дитини саме по собі не є безумовною підставою для відмови у визнанні іноземного судового рішення.

Натомість суди повинні з’ясувати:

• чи вжив іноземний суд достатніх заходів для забезпечення права дитини бути вислуханою;
• чи не стало незаслуховування наслідком недобросовісної поведінки сторін;
• чи не суперечить визнання рішення публічному порядку України з урахуванням інтересів дитини.

Результат розгляду

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд.