Заброньованого працівника не випустили за кордон через відсутність дозволу керівника: суд визнав відмову незаконною

Львівський окружний адміністративний суд визнав протиправною відмову прикордонників у перетині державного кордону працівнику критично важливого підприємства, який мав чинне бронювання та їхав у відпустку. Суд встановив, що законодавство не передбачає обов’язкового окремого дозволу керівника підприємства на такий виїзд.

Йдеться про справу №380/619/26.

Позивач із квітня 2025 року працює інженером І категорії в ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Підприємство належить до критично важливих, а працівник має бронювання та відстрочку від призову на військову службу до 24 листопада 2026 року.

У грудні 2025 року роботодавець надав чоловіку 14 календарних днів щорічної відпустки.

13 грудня він прибув до пункту пропуску «Мостиська», маючи намір виїхати до Польщі.

Які документи чоловік показав на кордоні

Для перетину кордону працівник надав:

• закордонний паспорт;
• електронний військово-обліковий документ із інформацією про бронювання;
• наказ роботодавця про надання відпустки;
• довідку за формою ОК-7;
• зворотний проїзний документ.

Попри це, прикордонники відмовили чоловіку у виїзді з України.

Однією з причин назвали відсутність дозволу керівника підприємства на виїзд за кордон. Також у рішенні зазначалося про непідтвердження мети поїздки під час перевірки.

Чоловік звернувся до суду, вважаючи такі вимоги незаконними.

Чи потрібен заброньованому дозвіл керівника

Львівський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов та скасував рішення прикордонників про відмову у перетині державного кордону.

Суд звернув увагу, що Правила перетинання державного кордону громадянами України не містять прямої вимоги про надання заброньованим працівником окремого дозволу керівника підприємства на виїзд за кордон під час відпустки.

Крім того, типова форма наказу про надання відпустки не передбачає обов’язкового зазначення країни, в якій працівник планує провести відпустку.

Важливим аргументом став і лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 5 грудня 2025 року. У ньому зазначалося, що законодавством не встановлена форма дозволу керівника підприємства на виїзд працівника за кордон у відпустку.

Суд побачив шаблонність у рішенні прикордонників

Суд також звернув увагу на те, як було оформлено рішення про відмову.

У документі не було чітко вказано, якого саме документа не вистачало чоловіку та якою нормою законодавства встановлений обов’язок його надати.

Крім того, в рішенні містилося формулювання, яке стосується осіб, що супроводжують людей з інвалідністю, хоча такі обставини не стосувалися позивача.

На думку суду, це свідчить про шаблонне застосування підстав для відмови.

Не знайшов суд достатнього обґрунтування і для твердження прикордонників про те, що чоловік нібито не підтвердив мету своєї поїздки.

У результаті рішення про відмову у перетині кордону від 13 грудня 2025 року визнано протиправним та скасовано.

20 тисяч гривень моральної шкоди чоловіку не присудили

Водночас суд задовольнив вимоги позивача не повністю.

Чоловік просив, зокрема, стягнути 20 тисяч гривень моральної шкоди, однак у цій частині позову йому відмовили.

Суд дійшов висновку, що позивач не надав достатніх доказів моральних страждань та причинно-наслідкового зв’язку між ними і незаконною відмовою у перетині кордону.

Судові витрати з відповідача стягнули пропорційно до задоволених позовних вимог.

Водночас рішення у конкретній адміністративній справі стосується обставин саме цього спору і саме по собі не означає автоматичного права будь-якого заброньованого працівника на виїзд: під час перетину кордону враховуються чинні на відповідний момент правила та документи конкретної особи.