Верховний Суд у постанові КГС ВС від 20 січня 2021 року у справі № 5017/2833/2012 роз’яснив процесуальні наслідки закриття провадження у справі про банкрутство.
Обставини справи наступні. Господарський суд Одеської області ухвалою закрив провадження у вказаній справі про банкрутство ДП «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут» з посиланням на імперативні приписи ч. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Відповідно до цієї норми Закону провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 % акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду ухвалу місцевого господарського суду скасовано, справу направлено для подальшого розгляду до суду першої інстанції. Апеляційний суд зауважив, що, закривши провадження у справі про банкрутство до вирішення питання про повернення нерухомого майна у державну власність, місцевий господарський суд не захистив права боржника та Держави Україна в особі Фонду державного майна України за наявності у нього всіх правомірних очікувань щодо розгляду позовних заяв, у тому числі впродовж розумного строку.
ВС у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС скасував постанову суду апеляційної інстанції і залишив у силі ухвалу місцевого господарського суду, зазначивши таке.
За наявності прямої вказівки закону (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна») висновки апеляційного суду про неможливість закриття провадження у справі № 5017/2833/2012 до завершення вирішення позову, який розглядається в межах справи про банкрутство, є помилковими.
Припинення / закриття провадження у справі про банкрутство не припиняє прав та обов’язків учасників справи, які виникли у цих процедурах, та не перешкоджає вжиттю заходів для повернення майна, оскільки судовий захист порушеного права особи не обмежується лише розглядом справи про банкрутство та спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства.
У разі закриття / припинення провадження у справі про банкрутство вирішення спорів, стороною в яких є боржник, у межах справи про банкрутство завершується їх розглядом по суті суддею, якому були передані такі справи автоматизованою системою документообігу суду, з ухваленням відповідного судового рішення, що узгоджується з принципом «незмінність складу суду», задля недопущення створення для сторін перешкод у реалізації права на судовий захист і загрози сутності гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права сторін на доступ до суду та ефективний засіб захисту впродовж розумного строку.
Зазначені висновки відповідають положенням ч. 2 ст. 31 ГПК України, відповідно до якої справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.
З дня постановлення господарським судом ухвали про припинення / закриття провадження у справі про банкрутство арбітражний керуючий (залежно від процедури – розпорядник майна (у випадку припинення повноважень керівника або органу управління боржника та покладення виконання його обов’язків на розпорядника майна), керуючий санацією, ліквідатор) мають виконувати свої повноваження до обрання / призначення керівника або органу управління боржника у визначеному установчими документами або законодавством порядку, а після того передати їм бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.
