Коли при посвідченні заповіту потрібні свідки та хто не може ними бути

Заповіт є особистим розпорядженням людини щодо долі її майна після смерті. Водночас закон встановлює чіткі вимоги до форми та порядку його посвідчення. Порушення процедури може призвести до тривалих судових спорів між спадкоємцями та навіть стати підставою для визнання заповіту недійсним.

Однією з гарантій справжнього волевиявлення заповідача є участь свідків. Проте їхня присутність потрібна не в усіх випадках.

Які вимоги встановлені до заповіту

Відповідно до статті 1233 Цивільного кодексу України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті.

Заповіт не можна скласти через представника. Документ повинен відображати особисту та вільну волю заповідача.

Згідно зі статтею 1247 ЦК України, заповіт має бути:

• складений у письмовій формі;
• оформлений із зазначенням місця та часу його складення;
• особисто підписаний заповідачем;
• посвідчений нотаріусом або іншою уповноваженою законом особою.

Під час посвідчення нотаріус встановлює особу заповідача, перевіряє його цивільну дієздатність і роз’яснює правові наслідки складення документа.

Хто може посвідчити заповіт замість нотаріуса

У певних обставинах людина не має можливості звернутися до нотаріуса. Тоді посвідчити заповіт можуть інші посадові або службові особи, визначені статтею 1252 ЦК України.

Зокрема, це можуть бути:

• головний лікар, його заступник з медичної частини або черговий лікар лікарні чи госпіталю;
• директор або головний лікар будинку для осіб похилого віку та осіб з інвалідністю;
• капітан морського або річкового судна;
• начальник експедиції;
• командир військової частини;
• начальник установи виконання покарань або слідчого ізолятора.

Такі повноваження застосовуються лише за особливих обставин, коли звернення до нотаріуса неможливе або суттєво ускладнене.

Коли свідки обов’язкові

У більшості випадків нотаріус може посвідчити заповіт без присутності сторонніх осіб. Водночас стаття 1253 ЦК України передбачає дві ситуації, коли участь щонайменше двох свідків є обов’язковою.

Заповідач не може самостійно прочитати документ

Якщо через фізичний стан або стан здоров’я людина не може особисто прочитати текст заповіту, під час його посвідчення мають бути присутні не менше двох свідків.

Вони повинні підтвердити, що зміст документа був доведений до відома заповідача та відповідає його справжній волі.

Заповіт посвідчує не нотаріус

Свідки також обов’язково залучаються, якщо заповіт посвідчує посадова чи службова особа, передбачена статтею 1252 ЦК України.

Така вимога має зменшити ризики тиску на заповідача, підроблення документа або виникнення сумнівів щодо добровільності його волевиявлення.

Хто може бути свідком

Свідком може бути фізична особа з повною цивільною дієздатністю, яка розуміє значення своїх дій та здатна підтвердити обставини посвідчення заповіту.

Водночас закон забороняє бути свідками:

• нотаріусу або іншій особі, яка посвідчує заповіт;
• спадкоємцям, зазначеним у документі;
• членам сім’ї та близьким родичам таких спадкоємців;
• особам, які не можуть прочитати або власноруч підписати документ.

Такі обмеження покликані гарантувати неупередженість свідків та уникнути конфлікту інтересів.

Участь неналежного свідка не завжди автоматично означає недійсність заповіту. Суд оцінюватиме, чи було порушення істотним і чи могло воно вплинути на справжнє волевиявлення заповідача.

Що повинні зробити свідки

Роль свідків не обмежується їхньою фізичною присутністю. Відповідно до статті 1253 ЦК України, вони повинні:

• прочитати текст заповіту вголос;
• поставити на документі власні підписи.

У заповіті також зазначаються відомості про кожного свідка:

• прізвище, ім’я та по батькові;
• дата народження;
• місце проживання;
• реквізити паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.

Це дозволяє у разі виникнення спору встановити учасників процедури та допитати їх у суді.

Свідки зобов’язані зберігати таємницю заповіту

Відповідно до статті 1255 ЦК України, свідки, нотаріус, інша особа, яка посвідчує заповіт, а також особа, яка підписує його замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати:

• факт складення заповіту;
• його зміст;
• внесення змін до документа;
• факт його скасування.

Таємниця заповіту захищає людину від можливого психологічного або майнового тиску з боку потенційних спадкоємців.

Окремі правила діють щодо секретного заповіту. Після смерті заповідача нотаріус оголошує його зміст у присутності заінтересованих осіб та двох свідків і складає відповідний протокол.

Коли заповіт можуть оскаржити

Недотримання окремих формальних вимог не завжди автоматично призводить до визнання заповіту недійсним. У спадкових спорах суди насамперед з’ясовують, чи було волевиявлення заповідача вільним і чи відповідало воно його справжній волі.

Якщо порушення процедури не дозволяє достовірно встановити волю людини або ставить під сумнів законність посвідчення документа, заповіт може бути визнаний недійсним відповідно до статті 1257 ЦК України.

Водночас незначні технічні помилки, які не вплинули на зміст документа та свободу волевиявлення, не завжди є достатньою підставою для його скасування.

Позиція Верховного Суду

Показовою є постанова Верховного Суду від 5 травня 2025 року у справі №369/11739/22.

Суд визнав заповіт недійсним, оскільки свідки:

• не були присутні під час запису нотаріусом тексту зі слів заповідача;
• не зачитували документ уголос;
• фактично не підтвердили дотримання встановленої законом процедури.

Верховний Суд наголосив, що у випадках, коли участь свідків є обов’язковою, належне виконання ними своїх обов’язків виступає гарантією вільного волевиявлення заповідача.

В іншій справі — №127/13374/20 — Верховний Суд відмовив у визнанні заповіту недійсним. Позивачка стверджувала, що спадкодавиця нібито не усвідомлювала значення своїх дій.

Однак суд врахував висновки посмертних судово-психіатричних експертиз, показання сімейного лікаря та інші докази, які підтвердили, що волевиявлення заповідачки було вільним.

Що варто врахувати

Свідки під час посвідчення заповіту — це не формальність, а механізм захисту останньої волі людини.

Особливо уважно дотримуватися процедури необхідно, якщо:

• заповідач не може самостійно прочитати документ;
• заповіт посвідчує не нотаріус, а інша уповноважена особа;
• існує ризик майбутнього спору між спадкоємцями.

Правильно оформлений заповіт суттєво зменшує ризик його успішного оскарження після відкриття спадщини.