«Вкрадене дитинство»: в Україні матері роками не можуть домогтися побачень із власними дітьми

27 серпня 2026 року в Укрінформі відбулася пресконференція «Вкрадене дитинство: боротьба матерів за право бути поруч зі своїми дітьми». Учасниці розповіли про ситуації, коли після розлучення один із батьків фактично усувається від життя дитини, а судові рішення про місце проживання дитини чи порядок спілкування роками залишаються невиконаними.

Участь у заході взяли матері, які безпосередньо зіткнулися з такими ситуаціями, психологи, а також адвокатка, партнерка АО «ВЕРІТІ ГРУП» Дарина Старовойтова.

Судове рішення є — зустрічей із дитиною немає

Однією з найгостріших проблем, про які говорили під час пресконференції, стала фактична неможливість домогтися виконання вже ухвалених судових рішень.

Матері розповідали про місяці й навіть роки без повноцінного спілкування з дітьми. У деяких випадках суд уже визначив місце проживання дитини або встановив чіткий графік побачень, однак це не гарантує, що рішення буде реально виконуватися.

Батьки змушені повторно звертатися до виконавчої служби, органів опіки та піклування, поліції, прокуратури та судів. За цей час дитина продовжує жити без повноцінного контакту з одним із батьків.

«У справах щодо дітей недостатньо просто отримати рішення суду. Найважливіше — щоб це рішення було реально і своєчасно виконано. Тому що для дорослого кілька місяців — це строк, а для маленької дитини це значна частина її життя», — наголосила адвокатка Дарина Старовойтова.

Час у таких справах працює проти дитини

Під час конференції окрему увагу звернули на проблему психологічного відчуження дитини від одного з батьків. Чим довше дитина не бачить матір або батька, тим складніше згодом відновити нормальні стосунки.

Особливо небезпечно, коли фактичний стан, який виник через невиконання рішення або тривалий судовий процес, з часом починає сприйматися як «усталений».

Серед проблем, які були озвучені під час заходу: тривалі судові процеси щодо місця проживання дітей і графіків побачень, невиконання судових рішень, складнощі з роботою виконавчої служби та служб у справах дітей, психологічне відчуження дитини від одного з батьків, затягування окремих кримінальних проваджень, проблеми виконання міжнародних механізмів повернення дітей, а також випадки домашнього насильства у присутності дітей.

За кожною справою — конкретна дитина

Учасники пресконференції наголосили: це не лише юридична дискусія про недоліки законодавства чи роботу державних органів.

За кожною такою справою стоїть дитина, яка може місяцями або роками не бачити одного з батьків.

Саме тому ключовим питанням має бути не лише швидкість судового розгляду, а й створення дієвого механізму виконання рішень у справах щодо дітей.

Судове рішення не повинно залишатися документом на папері. Коли йдеться про дитинство, втрачений час неможливо компенсувати після завершення багаторічних судових та виконавчих процедур.