Пані Лідіє, що привело вас у сферу White- Collar Crime? Це був усвідомлений вибір чи шлях сформувався з досвіду?

Майже 9 років тому, коли я тільки стала адвокатом, ще не знала, що буду займатися захистом у справах White-Collar Crime, оскільки тоді у мене ще й спеціалізації чіткої не було, та і в нашій компанії цей напрям тільки починав формуватися. Поступово я отримала досвід у таких справах — і зараз маю багато успішних кейсів саме у сфері White-Collar Crime та можу ефективно здійснювати захист наших клієнтів.

Чим ця практика відрізняється від класично- го кримінального права?

Кримінальні провадження у сфері White-Collar Crime зазвичай є складними, мультигалузевими, потребують не лише знання кримінального права і процесу, але й занурення, наприклад, в певні процеси господарської діяльності тієї чи іншої галузі, яка може бути абсолютно невідомою на момент, коли ти знайомишся з цією справою.

Такі справи потребують глибокого аналізу матеріалів, комплексної, ґрунтовної, командної роботи для формування стратегії і тактики захисту. А особи, які притягуються до кримінальної відповідальності у такій сфері, — це фахові, розумні та досвідчені люди, які, відповідно, мають високі очікування щодо якості їхнього захисту. Часто вони самі генерують ідеї щодо стратегії у своїй справі. І тут необхідно спільно знаходити шляхи для найкращого захисту. Так само й опоненти у цій категорії справ, зокрема органи досудового розслідування чи прокуратура, — високопрофесійні юристи, слідчі або детективи, прокурори. Тому змагальний процес досягає дуже високого рівня. І такі справи вимагають ґрунтовної підготовки системної позиції для того, щоб захист був ефективним та наблизив бажаний результат.

Які справи сьогодні найчастіше трапляються у Вашій практиці?

У моїй практиці на сьогодні левову частку займають справи у сфері White-Collar Crime, анти- корупційні справи, а також справи у сфері захисту бізнесу. Кожна з таких справ є складною, зазвичай супроводжується медійним тиском або відвертим тиском правоохоронних органів — часто не лише на учасників кримінального провадження, але й, як би це не було прикро, на суд. Тому ці справи точно потребують значної уваги та стійкості.

Чи були у Вашій практиці справи, які спочатку здавалися безнадійними?

Так, були. Але навіть у таких справах, коли початково здається, що ситуація надзвичайно складна та майже безнадійна, — починаєш занурюватися в матеріали справи, у деталі, в ту сферу, якої ця справа стосується, та все одно знаходиш ідеї, розвиваєш їх і бачиш світло в кінці тунелю.

Які нюанси роботи адвоката у справах, де фі- гурують великі гроші або публічні особи?

Робота адвоката у таких справах — це, насамперед, дуже велика відповідальність, де ціна помилки надзвичайно висока: як репутаційно перед клієнтом, так і публічно, якщо ця справа супроводжується суспільним резонансом та висвітленням в засобах масової інформації. Тому, звісно, рівень якості правничої допомоги, починаючи з першої консультації клієнта, написання процесуальних документів, ви- ступів у судових засіданнях та завершуючи позиці- єю по справі в цілому, має бути найвищим.

Працювати з такими справами ще й надзвичай- но складно в морально-психологічному аспекті. Адже є ситуації, коли фактично треба боротися з каральною державною системою. Але коли ти віриш у результат, то стукаєш в усі двері, маючи для цього всі законні підстави, щоб достукатися. Трапляється, на жаль, що двері раз за разом не відкриваються. І тут важливо продовжувати рухатися далі, незважаючи на деякі поразки. Впевнено «лупати сю скалу», щоб добитися найкращого результату для клієнта.

Який саме тиск відчувається у таких процесах?

Як я вже зазначала, у таких справах з тиском стикається як особа, яка притягується до кримі- нальної відповідальності, так і захисник. Цей тиск може проявлятися абсолютно в різ- них напрямах. Це і штучне створення заздалегідь негативної репутації, і максимально негативне

Реальне правосуддя — це можливість бути почутим, можливість отримати в суді законне, обґрунтоване і головне — справедливе рішення, яке ґрунтується на матеріалах кримінального провадження і матеріалах, які надає сторона захисту часто керуються не завданнями кримінального провадження, а якимись незрозумілими з логічної і законної точки зору інтересами та амбіціями, які точно не спрямовані на побудову сильної економіки нашої держави.

Як відрізнити реальне правосуддя від елементу тиску?

Реальне правосуддя — це можливість бути почутим, можливість отримати в суді законне, обґрунтоване і головне — справедливе рішення, яке ґрунтується на матеріалах кримінального прова- дження, складовою яких є, в тому числі, матеріали, зібрані стороною захисту, а не на припущен- нях та маніпуляціях суспільною думкою. Власне, висвітлення ситуації у засобах масової інформації. Фактично, це засудження суспільством людини ще іноді навіть до повідомлення про підозру, не кажучи вже про ухвалення вироку.

Як наслідок, суддям доволі складно приймати законні та обґрунтовані рішення у таких справах, тому що вони несуть відповідальність за них не лише перед законом, але й перед суспільством. І не кожен суддя готовий таку відповідальність на себе брати, навіть якщо ситуація є доволі очевидною і є всі підстави для прийняття законних та обґрунтованих рішень.

Крім того, часто має місце фактично відвертий тиск з боку правоохоронних органів у різний спосіб, далеко не процесуальний. Хоча, це може бути і максимальна активізація слідчих процесуальних дій для того, щоб створити якнайбільше дискомфорту підозрюваному, обвинуваченому, членам його сім’ї — і у такий спосіб схилити, наприклад, до визнання винуватості чи надання якихось показів, вигідних для органу досудового розслідування.

Трапляється і відвертий позапроцесуальний тиск — наприклад, відвідування медичних закладів, де людина перебуває на лікуванні, з прямою вказівкою виписати людину з лікувального закладу для її участі в судовому засіданні з розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Тобто, нехтуються базові права людини і застосовуються максимально позапроцесуальні засоби для досягнення мети правоохоронців

Наскільки сьогодні є ефективною антикоруп- ційна система в Україні?

Якщо оцінювати роботу антикорупційних інститутів в Україні у порівнянні з іншими органами досудового розслідування, судами загальної юрисдикції — звісно, можна сказати, що рівень роботи антикорупційних органів та інституцій на порядок вищий від інших.

Однак і в цій сфері є ще багато чого, що можна вдосконалити. Адже всі ми розуміємо, що корупція, на жаль, нікуди не зникла в умовах війни і, тим більше, в умовах значних сум грошових коштів держави, а також міжнародних партнерів, які освоюються. Рівень спокуси заволодіння такими коштами досить великий, тому рівень корупції за час війни, на жаль, точно не знизився, а, ймовірно, навіть виріс.

Уже більше десяти років у нас працює Національне антикорупційне бюро України, понад шість років працює Вищий антикорупційний суд. І ці органи показують свою ефективність. Втім, хотілося б, щоб ця ефективність була зумовлена не виключно строком їхньої діяльності і тим, що суспільство очікує вироків та покарання винних осіб, а було зумовлено суворим дотриманням вимог законодавства щодо боротьби з корупцією.

Чи використовуються кримінальні справи як інструмент впливу на бізнес?

Безумовно. На жаль, незважаючи на те, що всюди вже тривалий час говорять про тиск на бізнес, ця тенденція аж ніяк не знижується. Не дивлячись на ті інститути і механізми, які запроваджуються, наприклад, Раду бізнес-омбудсмена, платформу «СтопТиск» Офісу Генерального прокурора тощо, рівень тиску на бізнес з боку правоохоронних органів не зменшується. А можливо, навіть і зростає.

Це проявляється, як і раніше: фактові кримінальні провадження за надуманими обставинами, проведення обшуків, вилучення майна підприємства, без- підставні арешти майна та грошових коштів. Фактично, це блокування господарської діяльності. Крім того, звичайно, є і складніший рівень, коли вже починають притягати до відповідальності менеджмент — шляхом повідомлення їм про підозри, шляхом застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою із захмарними заставами, або й взагалі без таких. Органи досудового розслідування у такий спосіб ось цей момент — бути не просто вислуханим, а бути почутим, — часто є маркером, індикатором реальності та справедливості правосуддя.

Трапляються ситуації, коли, наприклад, прокурор, доносячи свою позицію чи обґрунтовуючи те чи інше клопотання, зазначає кілька шаблонних формальних речень, які аж ніяк не відповідають вимогам закону щодо обґрунтування і доведення відповідними доказами. У свою чергу, сторона захисту максимально широко, повно і обґрунтовано доводить свою позицію та спростовує позицію опонентів. Однак, у підсумку ми отримуємо ухвалу про задоволення клопотання прокурора та відхилення доводів сторони захисту одним реченням:

«Доводи сторони захисту не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду». Без будь-якого аналізу цих доводів, без будь-якого спростування наданих доказів. Звісно, в такі моменти віри в реальне правосуддя мало… Коли суддя відверто демонструє нехтування правами сторони захисту, наприклад, щодо збору доказів, щодо ініціювання тих чи інших процесуальних дій в межах судового процесу, то самі собою напрошуються висновки про те, що має місце ще й зовнішній вплив на такого суддю. Для людини, яка притягається до кримі- нальної відповідальності, бути заручником такої ситуації і витримати її дуже важко. І, на жаль, не кожен знаходить сили і ресурси боротися. При цьому, результат, який є не очевидним спочатку, може бути досягнутий саме завдяки правильній та системній побудові стратегії захисту і послідовній її реалізації, адже це створить фундамент невідворотності зламу ситуації на користь клієнта.

Чи відчували Ви, що жінці складніше бу- дувати кар’єру в кримінальному праві?

Мабуть, я була б нещирою, якщо б сказала, що ні. Так, жінки мають абсолютно такі ж права, як і чоловіки, і цілком можуть збудувати кар’єру в кримінальному праві та процесі. То у чому все ж таки складність?

Передусім, не кожна жінка має той рівень моральної та психологічної стійкості, який дасть можливість протистояти не завжди законним, а часто навіть свавільним діям правоохоронців, на- приклад, під час процесуальних чи слідчих (розшу- кових) дій. Також не кожен зможе працювати під тиском і скурпульозним наглядом з боку опонентів, та не кожна жінка готова жити в такому темпі та на- вантаженні, зокрема, й психологічному.

Окрім того, коли вперше бачать певну жінку-адвоката, то їй, на жаль, часом потрібно ще попрацю- вати і довести свою фаховість, результативність, ефективність, стійкість, рішучість. А чоловікам іноді достатньо просто бути — і за замовчуванням вважається, що вони цими якостями володіють.

Не скажу, що я стикаюся з якимось упередженим ставленням чи дискримінацією, але, звичайно, такі загальні тенденції щодо сприйняття адвокаток у сфері кримінального права і процесу спостерігаються.

Що допомагає Вам тримати внутрішній баланс у такій напруженій роботі?

Безумовно, якщо не поповнювати свої ресурси енергії, то і не буде що віддавати назовні, не буде за рахунок чого працювати, рухатися, досягати. Тому відпочинок має бути не якимось короткостроковим періодом (раз в рік тривалістю два тижні), а щоденним, хай навіть нетривалим. Почитати книгу, приділити час собі, наприклад, для занять спортом чи іншим хоббі, присвятити час спілкуванню з людьми, з якими легко і цікаво, які підтримують, надихають, вірять і дарують щастя. Не уявляю відпочинок без подорожей Україною чи за кордон. Для мене це саме той вид відпочинку, який максимально перемикає мозок, наповнює, дарує неймовірні емоції та враження, з якими можна впевнено рухатися вперед і надалі максимально віддаватися роботі.

Якою Ви є поза професією?

Складно оцінювати себе самостійно. На це питання, мабуть, простіше було б відповісти людям, які мене оточують. Але однозначно знаю, що поза професією я хочу бути, передусім, щасливою людиною, щасливою жінкою. З роками хочеться, озираючись назад, розуміти, що життя пройшло щасливо.

Що для Вас означає виграти справу?

Виграти справу — це досягнути найбільш сприятливого і позитивного рішення для клієнта, виходячи з умов та обставин конкретної справи. Адже це не завжди, наприклад, отримати виключно виправдувальний вирок. Іноді це може бути і укладення угоди про визнання винуватості на максимально сприятливих умовах для клієнта. І це теж буде виграш, наприклад, якщо ми бачимо, що ситуація передбачає виключно засудження і, відповідно, призначення покарання у вигляді позбавлення волі. Тому виграти справу — це досягнути реального результату, яким буде задоволений клієнт і за який він буде вдячний.

Який особистий принцип Ви ніколи не пору- шуєте в роботі?

У будь-яких обставинах треба залишатися людиною, незалежно від того, яку позицію в процесі ти займаєш. Також треба завжди бути готовим нести відповідальність і ризики, пов’язані з тим кроком, який ти робиш.

В Україні є справедливість, чи це більше про можливості?

Питання справедливості та сприйняття справедливості — різне для кожного учасника процесу, тому є дуже відносним. Адже рішення, справедливе для клієнта, підозрюваного, обвинуваченого, — для потерпілого може здаватися зовсім не справедливим. Чи навпаки, коли прокурор вважає, що судом ухвалене справедливе рішення, то найімовірніше, що сторона захисту не буде вважати це рішення таким. Чи реально в Україні максимально наблизитись до прийняття справедливих рішень? Риторичне питання. На сьогодні з цим складно.

Що найчастіше приховують клієнти навіть від свого адвоката?

Річ у тому, що клієнти сприймають свої проблемні ситуації доволі суб’єктивно. І їхній погляд на ту чи іншу ситуацію може певною мірою відрізнятися від фактичної реальності, а тим паче, від її нормативного та законодавчого регулювання. Тому інформація, яку повідомляє клієнт, під впливом суб’єктивного враження може бути дещо викривленою, скажімо так, не до кінця обговореною. Але, власне, в тому і завдання адвоката, щоб максимально простою, доступною мовою пояснити всі ризики незнання захисником найменших деталей справи, які можуть спрацювати не на користь клієнта. Тому тісна співпраця та побудова довірливих відносин між клієнтом і захисником — це запорука правильного руху вперед.

Яка найбільша ілюзія бізнесу щодо кримі- нальної відповідальності?

Мабуть, це віра в те, що якщо ви займаєтеся законною господарською діяльністю, то у вас ніколи не виникне проблем з правоохоронними органами, чи у них до вас ніколи не буде ніяких питань. Адже «намалювати» історію, де абсолютно законні господарські відносини криміналізуються, для правоохоронних органів досить просто. І виконання звичайного контракту, особливо, якщо хоча б десь дотичні бюджетні кошти, в дуже стислий проміжок часу може бути витлумачене як вчинення протиправних дій, а не провадження законної господарської діяльності.

Виграти справу — це досягнути реального результату, яким буде задоволений клієнт і за який він буде вдячний