Чому в Україні досі немає звітів від “медійних” волонтерів: податкова пастка, в яку загнала держава, і про яку всі мовчать

Волонтерство в Україні має юридичний скелет, якого в інших країнах позаздрили б. Закон №5073-VI “Про благодійну діяльність та благодійні організації” від 5 липня 2012 року, стаття 165 Податкового кодексу, пункт 165.1.54, окремий Реєстр волонтерів при ДПС, перехідні положення розділу XX. Усе виписано: хто має право, на чию користь, у які сторонні органи можна передавати, які документи зберігати, до якого року діє пільга. На папері це виглядає як одна з найбільш деталізованих систем у Європі.

На практиці ж склалася парадоксальна ситуація: чим відоміше імʼя волонтера, тим менше шансів побачити його реальну фінансову звітність. І це не випадковість, не лінь і не “руки не доходять”. Це прямий наслідок того, як саме виписана норма.

Що каже закон, якщо читати його не очима пресрелізу

Підпункт “б” підпункту 165.1.54 пункту 165.1 статті 165 ПКУ виводить з-під оподаткування ПДФО благодійну допомогу, отриману фізичною особою-волонтером, але за чотирма одночасними умовами. Перша: волонтер має бути внесений до Реєстру волонтерів антитерористичної операції та/або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони. Друга: кошти повинні надходити на рахунок, інформація про який внесена до цього Реєстру. Третя: отримані кошти мають бути фактично використані на користь чітко визначеного кола осіб, а саме військовослужбовців ЗСУ, Нацгвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПСУ, поліції, інших військових формувань, а також постраждалих від війни та внутрішньо переміщених осіб. Четверта: передача має здійснюватися або безпосередньо отримувачам, або через визначені державні структури (Міноборони, ГУ Нацгвардії, СБУ, СЗР, Адміністрацію ДПСУ, МВС, Нацполіцію, УДО, Держспецзвʼязок, інші формування, що утримуються з держбюджету).

Звертаю увагу: не оподатковується не вся сума, що зайшла на рахунок, а лише та частина, яка фактично використана на ці цілі, плюс документально підтверджені витрати самого волонтера, повʼязані з наданням допомоги. Усе інше випадає з пільгового режиму автоматично.

А далі починається найцікавіше.

Пастка, яку не помітили навіть багато адвокатів

Уявімо типову ситуацію. Відомий волонтер збирає півмільйона гривень на бронежилети. Купує їх у постачальника, передає в підрозділ за актом приймання-передачі. Бухгалтерія чиста, звіт можна публікувати хоч завтра.

А тепер інша ситуація, набагато поширеніша. Волонтер зібрав гроші, але купити в обʼємі, який потрібен бригаді, самостійно не може. Передає кошти в благодійний фонд, який має логістику, прямі контракти з виробником і нижчу ціну. Або купує мікроавтобус і передає його не безпосередньо у військову частину, а профільному фонду, який знає, де він зараз потрібніший.

З погляду здорового глузду та етики обидва варіанти ідентичні: гроші пішли на оборону. З погляду статті 165.1.54 ПКУ другий варіант катастрофічний. Бо передача іншому благодійному фонду, навіть найпрозорішому, не входить до закритого переліку дозволених отримувачів. Передача транспортного засобу фонду, а не безпосередньо військовій частині, теж не підпадає під пільгу. У такому випадку зібрана сума перекваліфіковується в дохід фізичної особи і оподатковується за ставкою 18% ПДФО плюс 1,5% військового збору, тобто майже пʼята частина. На сотні мільйонів, які проходять через рахунки відомих волонтерських ініціатив, це десятки мільйонів податкових донарахувань і штрафів за статтею 127 ПКУ.

Кому це потрібно? Ось питання, на яке закон відповіді не дає.

Чому з бухгалтерією у відомих волонтерів “повне непорозуміння”

Реальність воєнного волонтерства не вписується в кабінетний шаблон, який писали юристи Мінфіну. Великий волонтер це фактично логістична компанія: десятки постачальників, сотні актів, тисячі переказів, частина в крипті, частина від донорів з-за кордону через PayPal і Patreon, частина готівкою на блок-постах. Закупівлі через посередників, спільні закупи з іншими фондами, передача в “сіру зону” партнерам, які доставлять, бо у них є логіст у Покровську.

Сформувати на це повноцінну податкову звітність, що задовольнить пункт “б” 165.1.54 ПКУ, в принципі можливо. Але кожен другий перерахунок партнерському фонду перетворить частину звіту на “оподатковуваний дохід”. Кожен переданий не за переліком автомобіль додасть до бази оподаткування. А ще треба памʼятати, що пільга обмежена в часі: вона діє до 31 грудня року, наступного за роком, в якому буде припинено або скасовано воєнний стан. Тобто перевірки ДПС прийдуть не зараз – вони прийдуть після війни, коли пільгове вікно закриється, а триріччя для перевірок ще відкриється.

Саме тому в багатьох знаних волонтерських ініціатив “повне непорозуміння в бухгалтерії”. Не тому, що вкрали. Не тому, що не хочуть звітувати. А тому, що сумлінний публічний звіт у форматі, який вимагає ДПС, відкриває такому волонтеру кримінальну перспективу за статтею 212 КК (ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах) рівно через рік після завершення війни. Парадокс: чим прозоріше зараз, тим більше ризик потім.

Це вада системи чи її фіча?

І тут ми підходимо до головного питання, заради якого все це писалося.

Якщо подивитися на конструкцію 165.1.54 ПКУ збоку, без емоцій, видно дуже цікаву річ. Норма виписана так, що абсолютно прозорий, фінансово грамотний волонтер опиняється у складнішому становищі, ніж той, хто веде справи “як йдеться”. Бо перший публікує звіт і автоматично віддає податківцям мапу для майбутніх донарахувань. А другий просто не звітує, посилаючись на “війна, не до того”, і його чіпати ніхто не наважиться, бо публічно це виглядатиме як цькування волонтера.

Виходить дзеркальна ситуація. Прозорість карається. Непрозорість захищається суспільною думкою. Закон формально вимагає документального підтвердження, але реальна доцільність публікації цих документів у відкритому доступі дорівнює нулю, а ризики від такої публікації обчислюються мільйонами.

Це випадковість? Прорахунок законодавця у 2022 році, коли в режимі шторму писали поправки до Перехідних положень розділу XX ПКУ? Можливо. Але тоді мали бути зміни. Минуло чотири роки, у ВРУ зареєстровано десятки податкових законопроєктів, у тому числі №15111-д про цифрові платформи, ухвалені нові правила оподаткування посилок, переписали ПДВ для пального. А отвір у регулюванні волонтерських потоків, який змушує тисячі чесних людей балансувати на межі статті 212, залишається недоторканим.

Хто бенефіціар такої недоторканості? Очевидно, не самі волонтери, для яких це постійний ризик. Не армія, яка отримує менше через бюрократичні дірки. Тоді хто?

Кому вигідне саме таке формулювання

Відповідь, якщо її проговорити прямо, неприємна. Така редакція 165.1.54 ПКУ зручна перш за все податковій службі і силовикам як інструмент відкладеного впливу. Сьогодні всі волонтери офіційно “герої”, і їх не можна чіпати. Завтра, коли війна закінчиться, точніше через рік після цього, у ДПС лежатиме готовий механізм: береш звіт, береш виписку з рахунку, береш Реєстр волонтерів, накладаєш на закритий перелік дозволених отримувачів і отримуєш донарахування на будь-кого, хто комусь не сподобався.

Це класична радянська модель “формально все законно, формально всі винні, а кого саме – вирішить потім хтось інший”. Її використовували проти Сергія Стерненка ще у мирному 2018-му, її використовували проти Віталія Шабуніна у 2024-му, її готують проти інших волонтерів і громадських діячів – і саме на цьому правовому ґрунті 165.1.54 ПКУ.

Більш того, така конструкція вигідна великим благодійним фондам із політичним прикриттям. Якщо публічний волонтер не може передати кошти партнерському фонду без втрати пільги, він фактично замикається у власній логістиці. А кошти, які могли б піти через незалежну мережу взаємодопомоги, перетікають у “правильні” фонди з правильними наглядовими радами, де все оформлено через систему Прозорро.Маркет і прямі контракти з Міноборони. Здогадатися, хто там у наглядових радах, неважко.

Що з цим робити

Перше і найочевидніше: норму потрібно переписати. Передача коштів від волонтера, внесеного до Реєстру, на користь іншого благодійного фонду, внесеного до Реєстру неприбуткових організацій, не повинна виводити пільгу. Передача техніки профільному фонду з подальшим документальним підтвердженням передачі у військову частину також має зберігати неоподатковуваний статус. Це елементарна логіка ланцюжка постачання, яку чомусь не зафіксували навіть у 2022-му.

Друге: треба зняти “відкладену міну” з триріччя перевірок після завершення дії воєнного стану. Для волонтерів, які дійсно діяли в інтересах оборони, варто запровадити амністію за процедурними помилками за умови, що сума підтверджених витрат на оборону відповідає сумі отриманих коштів. Без цього всі заклики до прозорості залишатимуться лицемірством, бо хто свідомо стане під удар.

Третє і найважливіше: треба нарешті назвати речі своїми іменами. Непрозорість української волонтерської системи це не вада. Це фіча. Закладена не зловмисно, а через властиву українському законодавцю звичку писати норми так, щоб кожен громадянин у будь-який момент міг бути притягнутий до відповідальності. Цю звичку Олександр Пасхавер називав “інструментом некерованої контрольованості”. Володимир Фесенко – “законом дамоклового меча”. А я б назвав це просто: пам’ять про те, що держава у нас все ще пострадянська, навіть коли воює з рф.

І поки норма залишається в чинній редакції, ми будемо мати рівно те, що маємо: відомі волонтери без публічних звітів, бухгалтерія в стані “повного непорозуміння”, і черга в ДПС, яка чемно чекає закінчення воєнного стану, щоб почати працювати з матеріалом.

Працювати, звісно, виключно в інтересах держави. У це треба вірити.