Стаття на тему: «Військове майно і матеріальна відповідальність: коли військовий відповідає за втрату або пошкодження»

У реаліях високотехнологічної війни, на озброєнні підрозділів перебуває величезна кількість дорогої техніки, яка необхідна для виконання тих чи інших бойових завдань, тому питання збереження військового майна у 2026 році набуло особливої гостроти. Варто наголосити, що головним у цьому аспекті є в більшості не військове майно, а матеріальна відповідальність, яка може бути покладена на військовослужбовця.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», військове майно – це державне майно, передане військовим частинам, органам військового управління, підрозділам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил України.

До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв’язку, а також акції, частки у статутному капіталі юридичних осіб, майнові права інтелектуальної власності тощо.

Загальні норми щодо матеріальної відповідальності військовослужбовців, закріплені в Законі України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі – Закон).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, матеріальна відповідальність – вид юридичної відповідальності, що полягає в обов’язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов’язків військової служби або службових обов’язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов’язків військової служби або службових обов’язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3 Закону).

Щодо умов притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності, варто виокремити наступні:

1. наявність шкоди;
2. протиправна поведінка особи у зв’язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов’язків військової служби або службових обов’язків;
3. причинний звʼязок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4. вина особи в завданні шкоди (ч. 2 ст. 3 Закону).

Тобто, військовослужбовець не може бути притягнутий до матеріальної відповідальності лише на основі факту відсутності чи псування майна, адже необхідна наявність умов, які наведені вище.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України (ч. 3 ст. 3 Закону).

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом (ч. 3 ст. 3 Закону).

На підставі вищенаведеного, легко дійти висновку, що військовослужбовець в будь-якому разі буде притягнений до матеріальної відповідальності, навіть, якщо він перевівся або звільнився зі служби.

Важливо також памʼятати, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди (ст. 4 Закону).

Варто звернути увагу, що матеріальна відповідальність поділена на види.

Якщо говорити то про обмежену матеріальну відповідальність, то особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п’ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 5 Закону).

Повну матеріальну відповідальність несе особа в разі:

1. виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2. виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3. завдання шкоди у стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4. вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5. якщо особою надано письмове зобов’язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей (ч. 1 ст. 6 Закону).

Особа за шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 6 Закону).

Важливо зазначити, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб’єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду (ч. 1 ст. 7 Закону).

Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами (ч. 3 ст. 7 Закону).

Не менш важливим елементом у даному контексті відіграє проведення службового розслідування, адже це найголовніший доказ. Саме на підставі останнього, можна притягнути військовослужбовця до матеріальної відповідальності.

Варто памʼятати, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб (ч. 2 ст. 8 Закону).

Також необхідно звернути увагу, що службове розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць (ч. 3 ст. 8 Закону).

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Розслідування може не призначатися, якщо шкоду завдано діями противника під час воєнних (бойових) дій, внаслідок ракетних (авіаційних) атак чи інших проявів збройної агресії проти України та/або у зв’язку з виконанням особами, зазначеними у частині першій статті 2 цього Закону, бойового (спеціального) завдання (ч. 4 ст. 8 Закону).

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб’єктами оціночної діяльності ( ч. 6 ст. 8 Закону).

Варто памʼятати, що якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п’ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Обовʼязково, наказ доводиться до винної особи під підпис (ч. 7 ст. 8 Закону).

Необхідно звернути увагу, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:

1. дії непереборної сили;
2. необхідної оборони;
3. крайньої необхідності;
4. виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;
5. виправданого службового ризику;
6. затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;
7. виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ч. 1 ст. 9 Закону).

Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування (ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону).

Якщо говорити про порядок стягнення сум завданої шкоди, то варто зазначити, що стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

Якщо із грошового забезпечення особи проводяться інші передбачені законодавством стягнення (утримання), загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 50 відсотків місячного грошового забезпечення (ч. 2 ст. 13 Закону).

Отже, можна дійти висновку, що головне правило для військовослужбовців у 2026 році – вчасно та правильно фіксувати бойові обставини втрати майна. Це є вагомим аргументом задля уникнення подальшої матеріальної відповідальності.