Три години очікування і раптово скасоване засідання: що відбувається у справі на 1,1 мільярда гривень?

Журналісти чекали. Суд мовчав. Ухвала з’явилася лише через два дні.

30 червня 2026 року журналісти прибули до Верховний Суд, щоб висвітлити одну з найрезонансніших справ останніх років — справу №910/20111/23 щодо можливого повернення державі понад 1,1 мільярда гривень.

Йдеться про реконструкцію транспортної розв’язки на перетині проспекту Перемоги та вулиці Гетьмана у Києві.

Позивачем у справі виступає Київська міська прокуратура в інтересах держави та Київська міська рада.

Відповідачами є:

— КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва»;
— ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс».

Третьою особою у справі виступає Антимонопольний комітет України.

Саме АМКУ встановив факт антиконкурентних узгоджених дій, які, на думку прокуратури, спотворили результати тендеру.

30 червня представники сторін, адвокати та журналісти понад три години чекали початку судового засідання.

Жодних пояснень не надавали.

Лише згодом секретар повідомив, що справа знята з розгляду.

Чому?

Тоді відповіді не отримав ніхто.

І саме це породило першу хвилю запитань.

Чому про рішення не повідомили заздалегідь?
Чому учасники процесу дізналися про нього лише після багатогодинного очікування?
Чому саме цього дня у суді перебували журналісти?

Лише 2 липня була отримана ухвала Верховного Суду.

Колегія суддів у складі:

— Олег Случ;
— Наталія Волковицька;
— Сергій Могил

зупинила касаційне провадження.

Причиною стало очікування рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №910/7314/23.

На думку суддів, правові питання у цих справах є подібними. Саме тому розгляд було зупинено.

Формально підстава існує.

Однак це не знімає питань щодо процедури та відкритості.

Прокуратура вважає, що під час проведення тендеру були вчинені антиконкурентні узгоджені дії.

За даними Антимонопольного комітету, учасники торгів діяли узгоджено, що призвело до спотворення результатів закупівлі.

Саме тому прокуратура вимагає:

— визнати недійсним рішення тендерного комітету;
— визнати недійсним договір;
— стягнути понад 1,1 млрд гривень.

Що відбувається у Верховному Суді?

Провадження вже неодноразово ставало предметом дискусій.

Прокуратура кілька разів порушувала питання передачі аналогічних справ до Великої Палати Верховного Суду.

У справі №922/3456/23 Об’єднана палата Касаційного господарського суду висловила власну позицію щодо застосування статті 228 Цивільного кодексу України.

Однак у справі №910/7314/23 виникла необхідність у формуванні правової позиції Великої Палати.

Саме це стало підставою для зупинення справи на 1,1 мільярда гривень.

Питання до суду

Саме тут і виникають найгостріші питання.

Чому рішення про зупинення справи не було повідомлене учасникам завчасно?
Чому люди чекали понад три години?
Чому журналісти дізналися про причини лише через декілька днів?
Чи відповідає така практика принципам відкритості судочинства?

Питання до прокуратури

Не менше питань виникає і до сторони обвинувачення.

Чому справа розглядається вже роками?
Чому остаточна правова позиція досі не сформована?
Чи достатньо доказів для стягнення понад мільярд гривень?
Чи дійсно всі обставини справи встановлені?

Понад 1,1 мільярда гривень.
Столична транспортна інфраструктура.
Антимонопольні порушення.
Багаторічні судові процеси.
І тепер — зупинення провадження.

Усе це неминуче викликає суспільний інтерес.

Чи може суспільство підозрювати сторонній вплив?

Коли судові процеси затягуються роками, а засідання скасовуються в день розгляду, у суспільства виникають підозри.

Саме такі ситуації породжують питання:

— чи є затягування виключно юридичною необхідністю?
— чи всі рішення ухвалюються виключно з процесуальних причин?
— чи достатньо відкрито діє суд?

На сьогодні жодних доказів неправомірного впливу на суд або незаконних дій суддів не встановлено.

Однак саме прозорість судового процесу повинна усувати будь-які сумніви.

30 червня журналісти чекали.
Суспільство чекало.
Учасники процесу чекали.

Проте замість відкритого судового засідання отримали лише повідомлення про його скасування.

І тепер головне питання звучить просто:

Чи є це виключно процесуальним рішенням для забезпечення єдності судової практики, чи черговим прикладом того, як резонансні справи на мільярди гривень роками залишаються без остаточної відповіді?

Саме на це питання українське суспільство очікує отримати відповідь від судової системи.