Конфлікт — це задача, і в неї є розв’язок: мій новий посібник «Сам собі медіатор»

Конфлікти супроводжують кожного з нас, але мало хто вміє виходити з них без зайвих втрат. Як практикуючий медіатор і юрист я переконуюся в цьому щодня — і саме тому пишу книги про медіацію для українського читача. Першою була «Медіація: Український досвід і європейський вибір», де я намагався пояснити саму природу цього інституту: звідки він, як влаштований, який європейський шлях стоїть за нашим вибором. Сьогодні я радий розповісти, що вийшла друга книга цієї серії — «Сам собі медіатор».

І якщо перша книга була про систему, то ця — про людину в конкретному конфлікті. Вона значно прагматичніша. Я писав її не для того, щоб когось переконати «бути добрішим» чи «домовлятися заради миру». Я писав її для тих, хто рахує.

«Сам собі медіатор» уже у відкритому продажу — на Rozetka, Епіцентрі та Amazon . 

Медіація — це насамперед про час і гроші

Є поширене непорозуміння, ніби медіація потрібна, щоб «уникати конфліктів» або «зберігати стосунки». Іноді так і є. Але суть не тільки в цьому. Медіація — це спосіб вирішити спір, оминаючи суд, а отже — зберегти те, що в українських реаліях коштує найдорожче: час і гроші.

Подумайте, що насправді означає «піти до суду» в нашій країні. Це роки очікування — справи тягнуться нескінченно, бо суди перевантажені у рази понад європейські норми. Це гонорари, збори, експертизи. А головне — навіть вигране рішення ще нічого не гарантує: добровільно в Україні виконується лише кожне четверте-п’яте рішення, решта потребує примусу, тобто нового процесу й нових витрат. Людина може виграти суд через чотири роки — і виявити, що бізнес уже збанкрутував, гроші знецінилися, а сил тішитися перемогою не лишилося.

Медіація працює інакше. Замість того щоб роками з’ясовувати, хто правий, сторони за кілька зустрічей знаходять рішення, яке задовольняє інтереси обох. І — що принципово — таке рішення виконується добровільно у вісімдесяти-дев’яноста відсотках випадків, бо люди охоче дотримуються того, що вирішили самі, а не того, що їм нав’язали. Це не ідеалізм. Це чиста арифметика витрат і вигод. Саме тому я кажу, що книга просякнута прагматизмом: вона вчить дивитися на конфлікт як на витратну операцію й виходити з неї з найкращим балансом.

Чому це важливо саме зараз

Україна йшла до закону про медіацію майже двадцять років і ухвалила його лише наприкінці 2021-го. Але закон — це лише початок, не фінал. Інститут запрацює по-справжньому тоді, коли культура вирішення спорів зміниться знизу — коли звичайна людина, підприємець, родина за замовчуванням питатимуть себе не «як мені виграти суд», а «який шлях обійдеться мені найдешевше».

У розвинених правових системах це давно норма: значна частина спорів улагоджується задовго до залу засідань. І справа там не в особливій доброті — а в тому, що люди навчилися рахувати. Нам теж треба цьому навчитися, і не лише заради власних гаманців. Що більше спорів вирішується поза судом, то менше навантаження на саму систему правосуддя — а отже, то швидше суди зможуть займатися справами, які дійсно потребують суду. Розвиток медіації — це не лише особиста вигода кожної сторони, а й внесок у розвантаження й оздоровлення всієї правової системи. Я бачу свої книги як невеликий крок у цьому напрямку.

Для кого ця книга

«Сам собі медіатор» написана одночасно для двох аудиторій — для медіаторів і для самих сторін конфлікту, тих, хто сидить за столом переговорів. Неважливо, спір це з роботодавцем, бізнес-партнером, сусідом чи колишнім з подружжя — логіка однакова. Оскільки я й сам юрист і медіатор, я писав так, щоб користь знайшов кожен: сторона конфлікту — інструменти, щоб зекономити роки й гроші, а медіатор — практичні прийоми роботи зі складними сторонами.

Усередині — адаптована до українського контексту Гарвардська модель переговорів, інструменти розрахунку власних альтернатив, розбір когнітивних пасток, що штовхають нас до невигідних рішень, типологія складних опонентів і відповіді на класичні маніпуляції, механіка самої медіаційної процедури зсередини й — окремо — те, як скласти угоду, що реально виконуватиметься. Кожен розділ завершується практичним блоком: вправами, чек-листами, алгоритмами, які можна застосувати до власного конфлікту вже сьогодні.

Якщо звести все до однієї думки — вона проста. Конфлікт не варто сприймати як трагедію. Це задача. І, як більшість задач, вона має розв’язок — для того, хто думає чіткіше, рахує реальніше й знає правильні інструменти.

Сподіваюся, ця книга стане таким інструментом і для вас.