Гонорар адвоката: коли суд може його зменшити

Одним із найпоширеніших питань, які виникають після завершення судового спору, є відшкодування витрат на адвоката. Багато хто вважає, що якщо справа виграна, то суд автоматично стягне з іншої сторони всю суму, сплачену за правничу допомогу. Насправді це не зовсім так.

Навіть якщо між клієнтом і адвокатом укладено договір, підписано акти виконаних робіт та є підтвердження оплати, суд все одно перевіряє, чи є заявлені витрати обґрунтованими. У певних випадках він може зменшити суму, яка підлягає компенсації.

Тому варто розуміти, за якими критеріями суд оцінює витрати на правничу допомогу та коли заявлений гонорар може бути зменшений.

Право кожної особи на професійну правничу допомогу гарантується статтею 59 Конституції України.

Водночас порядок компенсації витрат визначають Господарський процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України та Кодекс адміністративного судочинства України. Вони передбачають, що після розгляду справи витрати на адвоката можуть бути покладені на іншу сторону спору.

Однак компенсуються не будь-які витрати, а лише ті, які підтверджені документально, фактично понесені або підлягають сплаті та є співмірними зі складністю справи.

Тобто навіть якщо клієнт погодив із адвокатом значний гонорар, це ще не означає, що саме така сума буде повністю відшкодована за рахунок іншої сторони.

Водночас важливо розуміти різницю між двома питаннями.

Перше – це договір між адвокатом і клієнтом. Розмір гонорару сторони визначають самостійно, і суд не має права втручатися у ці домовленості чи змінювати суму, яку клієнт повинен сплатити адвокату.

Друге – це компенсація цих витрат іншою стороною спору. Саме на цьому етапі суд перевіряє, чи є заявлена до відшкодування сума розумною, необхідною та співмірною.

Отже, суд не зменшує гонорар, погоджений між адвокатом і клієнтом. Він лише визначає, яку частину цих витрат має компенсувати інша сторона.

Процесуальне законодавство дозволяє суду зменшити суму витрат на правничу допомогу, якщо вона не відповідає принципам розумності та співмірності.

Під час оцінки суд, зокрема, враховує:

• складність справи;
• обсяг виконаної адвокатом роботи;
• час, витрачений на підготовку документів та участь у судових засіданнях;
• ціну позову та значення справи;
• поведінку сторін;
• відповідність заявлених витрат фактичному обсягу наданої правничої допомоги.

Наприклад, якщо у нескладній справі адвокат заявляє до компенсації значну кількість годин роботи без детального пояснення виконаних дій, суд може визнати такі витрати завищеними та зменшити їх. Також компенсація витрат на правничу допомогу не повинна перетворюватися на спосіб безпідставного збагачення за рахунок іншої сторони.

Водночас сам по собі великий розмір гонорару не є підставою для його автоматичного зменшення. Кожну ситуацію суд оцінює індивідуально.

Щоб отримати компенсацію витрат, сторона повинна надати належні докази. Зазвичай це договір про надання правничої допомоги, додаткові угоди (за наявності), ордер або довіреність адвоката, акти виконаних робіт, рахунки, платіжні документи та детальний опис виконаних адвокатом робіт.

Особливе значення має саме деталізація виконаної роботи. Суд повинен розуміти, які саме дії виконував адвокат, скільки часу вони зайняли та чому були необхідними для захисту інтересів клієнта.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що сам факт укладення договору між адвокатом і клієнтом не означає автоматичної компенсації всіх витрат.

Під час вирішення цього питання суд перевіряє:

• чи дійсно правнича допомога була надана;
• чи є витрати реальними;
• чи були вони необхідними саме для цієї справи;
• чи відповідає їх розмір принципам розумності та співмірності.

Саме тому на практиці суди найчастіше зменшують суму компенсації, якщо відсутній детальний опис виконаної роботи, кількість заявлених годин є явно завищеною, справа була нескладною, але заявлено значний гонорар, окремі документи є типовими або майже ідентичними документам в інших справах, частина послуг не була необхідною для розгляду спору, сторона не надала достатніх доказів понесених витрат.

Саме тому належне оформлення документів є не менш важливим, ніж сама участь адвоката у справі.

Щоб підвищити ймовірність компенсації витрат у повному обсязі, варто укладати письмовий договір про надання правничої допомоги, чітко визначати порядок обчислення гонорару, складати акти з детальним описом виконаних робіт, зберігати всі документи про оплату та, за можливості, подавати до суду розрахунок часу, витраченого на кожну процесуальну дію.

Таким чином, можна зробити висновок, що суд не може втручатися у домовленості між адвокатом і клієнтом щодо розміру гонорару. Водночас під час розподілу судових витрат він визначає, яка саме сума має бути компенсована іншою стороною.

Практика Верховного Суду свідчить, що компенсації підлягають лише реальні, необхідні та належно підтверджені витрати. При цьому суд оцінює їх співмірність зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та іншими обставинами.

Тому якісне документальне оформлення роботи адвоката, детальний опис наданих послуг і належне обґрунтування витрат значно підвищують шанси на їх повне відшкодування.