Суд ЄС вирішить, чи відповідає Facebook за чужі дописи, які просуває алгоритм

Федеральний верховний суд Німеччини 27 жовтня 2026 року у справі VI ZR 64/24 зупинив провадження за позовом політикині Ренате Кюнаст до Meta Platforms і звернувся до Суду ЄС із шістьма запитаннями. Від відповідей залежить, чи зберігає соцмережа з алгоритмічною стрічкою хостинговий імунітет, чи можна зобов’язати її самостійно шукати і вручну оцінювати “рівнозначні” незаконні публікації і чи захищає хостинговий статус від вимог про відшкодування шкоди за GDPR.

Проблема

Європейське право відповідальності онлайн-посередників збудоване на моделі пасивного хостингу. Стаття 14 Директиви 2000/31/ЄС про електронну комерцію звільняє провайдера від відповідальності за чужу інформацію, якщо він не знає про її незаконність і швидко прибирає її після повідомлення. Стаття 15 тієї ж Директиви забороняє покладати на нього загальний обов’язок моніторингу. Акт про цифрові послуги (Регламент ЄС 2022/2065, DSA) переніс обидві норми у статті 6 і 8.

Ця модель передбачає, що хостинг лише зберігає контент і не впливає на його поширення. Стрічка Facebook так не працює. Алгоритм Meta визначає, яку публікацію побачить користувач, у якому порядку і з якою частотою. Звідси перше правове питання: чи залишається такий сервіс “нейтральним посередником”, на якого розрахований імунітет.

Друге питання виникає на перетині з правом персональних даних. Стаття 2(4) GDPR встановлює, що регламент не зачіпає правил про відповідальність посередників. Стаття 1(5)(b) Директиви про електронну комерцію і стаття 2(4)(g) DSA, своєю чергою, залишають недоторканим право про захист даних. Кожен акт відсилає до іншого, і роками було незрозуміло, що має пріоритет, коли чужий допис містить персональні дані третьої особи.

Третє питання практичне. Фальшива цитата живе в соцмережі десятками варіантів. Якщо постраждала особа мусить повідомляти про кожну копію окремо, судовий захист стає формальним. Якщо ж платформа мусить шукати всі копії сама, виникає ризик того самого загального моніторингу, який заборонено.

Обставини справи

Ренате Кюнаст – депутатка Бундестагу від партії “Союз 90/Зелені” і колишня федеральна міністерка. У Facebook поширюється мем із її фотографією, ім’ям, назвою партії і цитатою, якої вона не казала: “Інтеграція починається з того, що ви як німець вивчите турецьку!”. Мем завантажували і поширювали під різними адресами і в різних варіантах. Частина варіантів має підписи, які коментують зображення або дистанціюються від нього, проте в прикладах, наданих суду, у підписах переважають образи на адресу позивачки.

Пані Кюнаст повідомила Meta про початковий мем і ще 8 рівнозначних, вказавши посилання на кожен. Компанія поступово їх видалила, і ці 9 публікацій вже не є предметом позову. Позивачка вимагає заборонити поширення всіх ідентичних і рівнозначних за змістом мемів, наявних на платформі, без обов’язку щоразу називати нові посилання, а також стягнути щонайменше 10 000 євро компенсації немайнової шкоди. Судом встановлено, що схожі меми можна знайти автоматично, але чи створює конкретний варіант із підписом враження, що цитата належить позивачці, суто автоматичними засобами визначити не можна.

Meta заперечує, що як нейтральний хостинг-провайдер зобов’язана прибирати лише конкретно вказані публікації і не мусить шукати на платформі нові порушення, адже встановлення рівнозначності потребує ручного перегляду кожного допису.

Земельний суд Франкфурта-на-Майні 8 квітня 2022 року у справі 2-03 O 188/21 задовольнив позов повністю. Вищий земельний суд Франкфурта 25 січня 2024 року у справі 16 U 65/22 залишив у силі заборону, але у компенсації відмовив, пославшись на те, що правове питання тоді лишалося невирішеним. Обидві сторони подали касаційні скарги. Після засідання 18 лютого 2025 року Федеральний верховний суд зупинив провадження до рішення Суду ЄС у справі Russmedia, а після його ухвалення провів друге засідання 27 жовтня 2026 року і направив власний запит.

Позов нижчих інстанцій спирався на § 1004 і § 823 Цивільного кодексу Німеччини, тобто на негаторний захист і деліктну відповідальність. Касаційний суд звернув увагу сторін, що до спору можуть бути застосовні також статті 17 і 82 GDPR, стаття 6(4) і стаття 8 DSA. Сам факт порушення прав позивачки сенат під сумнів не ставить. Спір іде про те, хто і в якому обсязі зобов’язаний це порушення припиняти.

Прецеденти Суду ЄС

L’Oréal проти eBay (C-324/09, 2011). Суд пов’язав імунітет із нейтральною роллю провайдера. Оператор, який оптимізує подання оголошень або просуває їх, відіграє активну роль і на захист за статтею 14 Директиви розраховувати не може.

Glawischnig-Piesczek проти Facebook Ireland (C-18/18, 3 жовтня 2019 року). Позивачкою була австрійська політикиня від “Зелених”, відповідачем той самий Facebook. Суд дозволив національним судам зобов’язувати хостинг видаляти не лише ідентичну інформацію, а й рівнозначну, за умови, що відмінності у формулюваннях не вимагають від провайдера самостійної оцінки змісту і він може використати автоматизовані засоби пошуку. Саме ця умова стала центральною у справі Кюнаст, бо меми з підписами без людської оцінки не розрізнити.

YouTube і Cyando (C-682/18 і C-683/18, 22 червня 2021 року). Суд вирішив, що автоматична індексація завантаженого контенту ще не дає платформі конкретного знання про порушення. Критерієм імунітету залишалося знання про конкретний незаконний контент.

Russmedia Digital (C-492/23, Велика палата, 2 грудня 2025 року). На румунському сайті оголошень невідомий розмістив від імені жінки оголошення про сексуальні послуги з її фотографіями і телефоном. Суд, всупереч висновку генерального адвоката, визнав оператора контролером персональних даних з оголошення у розумінні статті 4(7) GDPR, хоча той не знав про незаконність публікації. Такий оператор не може посилатися на хостинговий імунітет, щоб ухилитися від обов’язків за статтями 5, 24-26 і 32 GDPR. Суд також вивів превентивні обов’язки: виявляти оголошення з чутливими даними до публікації, перевіряти, чи розміщує їх сама особа або хтось за її згодою, і запобігати копіюванню. Колізію між GDPR і правилами про посередників Суд вирішив на користь GDPR. Уповноважені з захисту даних Берліна і Гамбурга наголосили, що з рішення випливає обов’язок хостингів заздалегідь встановлювати і перевіряти особу того, хто публікує контент.

WebGroup Czech Republic і Coyote System (C-188/24 і C-190/24, Велика палата, 16 червня 2026 року). Coyote – французький застосунок, який збирає повідомлення водіїв про дорожні перевірки і поширює їх іншим. Суд встановив, що оператор, чий алгоритм поза межами простої категоризації та індексації визначає умови, спосіб і пріоритет поширення інформації в інтересах оператора або його сервісу, здійснює контроль і втрачає хостинговий захист. Відсутність ручного втручання і незнання змісту через автоматизацію значення не мають. Знання і контроль є самостійними підставами для втрати імунітету. Оператор, який контролює інформацію, не може посилатися і на заборону загального моніторингу зі статті 15 Директиви.

AGCOM проти Google (C-421/24, 16 липня 2026 року). Італійський регулятор оштрафував Google Ireland на 750 000 євро за відео YouTube з рекламою азартних ігор. Суд відмовив Google в імунітеті щодо відео автора, з яким компанія уклала угоду за YouTube Partner Programme, бо перед угодою Google переглянув тему каналу, його найпопулярніші й найновіші відео та метадані і отримав конкретне знання про суть контенту. У рішенні Суд повторив формулу Coyote про алгоритм як форму контролю.

Шість запитань Федерального верховного суду

Сенат сумнівається, що висновки Russmedia і Coyote можна механічно перенести на соцмережу. Russmedia стосувалася сайту оголошень, оператор якого резервував за собою право комерційно використовувати розміщений контент. Coyote стосувався сервісу, який агрегує повідомлення водіїв у новий масив інформації. Генеральний адвокат Мачей Шпунар у висновку до справи Coyote прямо відмежовував такі сервіси від соцмереж, проте Суд, як зауважують критики рішення, цього розмежування до тексту не переніс. Тому Карлсруе ставить запитання саме щодо соцмережі.

Перше запитання стосується GDPR. Чи є оператор соцмережі, який лише зберігає повідомлення користувачів і робить їх доступними, не ознайомлюючись із ними наперед і не здійснюючи редакційного контролю, необмежено відповідальним за обробку даних у розумінні статті 4(7) GDPR? Ствердна відповідь поширить на Facebook логіку Russmedia з усіма обов’язками контролера.

Друге запитання стосується Директиви про електронну комерцію. Чи може такий оператор користуватися імунітетом за статтями 12-15 Директиви, якщо його алгоритм цілеспрямовано відбирає, упорядковує, представляє або рекомендує повідомлення, тобто робить більше, ніж категоризацію та індексацію, а сам оператор через автоматизацію не знає змісту публікацій?

Третє запитання ставить ту саму проблему щодо DSA. За яких умов соцмережа є хостинговою послугою у розумінні статті 3(g)(iii) і статті 6 DSA і чи впливає на це алгоритмічне кураторство?

Четверте запитання стосується статті 15 Директиви. Чи допускає вона покладення на оператора обов’язку не лише автоматично шукати варіанти з незначними відмінностями, а й самостійно і вручну оцінювати зміст потенційно рівнозначних повідомлень, зокрема встановлювати смисл висловлювання?

П’яте запитання ставить те саме щодо статті 8 DSA, яка забороняє загальний обов’язок моніторингу і активного пошуку фактів, що вказують на незаконну діяльність.

Шосте запитання стосується відшкодування. Чи поширюються стаття 14(1) Директиви та/або стаття 6(1) DSA на вимоги про відшкодування шкоди за статтею 82 GDPR?

Запитання пов’язані між собою. Якщо Суд ЄС відповість на друге і третє не на користь Meta, то за логікою Coyote компанія втратить і право посилатися на заборону загального моніторингу, і четверте та п’яте запитання для неї фактично відпадуть. Якщо ж Facebook залишиться хостингом, саме відповідь на четверте і п’яте визначить, чи може суд вимагати від платформи людського судження, а не лише роботи фільтра.

Оцінка

Найслабше місце позиції Meta полягає в тому, що після Coyote незнання змісту вже не рятує. Facebook не потрібно знати зміст мему, щоб вирішити, кому і скільки разів його показати, а саме це рішення Суд ЄС назвав контролем. Умови використання Meta також передбачають, що користувач надає компанії ліцензію на розміщення, використання і поширення свого контенту, тож дистанція між соцмережею і сайтом оголошень з Russmedia менша, ніж може здатися.

Найсильніший аргумент Meta міститься в самому DSA. Стаття 27 зобов’язує онлайн-платформи розкривати основні параметри рекомендаційних систем. Стаття 38 вимагає від найбільших платформ пропонувати хоча б один варіант стрічки без профілювання. Стаття 7 гарантує, що добровільні перевірки контенту не позбавляють провайдера захисту. Онлайн-платформа за DSA за визначенням є різновидом хостингу, отже законодавець виходив із того, що хостинг може мати рекомендаційну систему і не втрачати статусу. Буквальне застосування формули Coyote до будь-якої стрічки з рекомендаціями поставить регламент у суперечність із самим собою. Суду ЄС доведеться провести межу всередині алгоритмів, а не між сервісами з алгоритмом і без нього. Критерії для цього в Coyote вже є: в чиїх інтересах працює алгоритм і чи вирішує він, що і наскільки помітно побачить користувач.

Щодо рівнозначного контенту позиції сторін ближчі, ніж здається. Критерій Glawischnig-Piesczek допускає автоматичний пошук і не допускає самостійної оцінки змісту. У справі Кюнаст незаконність самого твердження вже встановлена судом, тож людській перевірці підлягає не правова кваліфікація, а лише те, чи відтворює конкретний мем ту саму фальшиву цитату. Водночас саме тут найбільший ризик для свободи висловлювань. Ручна перевірка коштує дорого, і найдешевший спосіб уникнути відповідальності полягає в тому, щоб видаляти все, що схоже на заборонене, включно з мемами, які фейк спростовують. Адвокат Максиміліан Вагнер попереджає про значні ризики відповідальності і побічну шкоду для свободи думки та інформації.

Щодо компенсації різниця між режимами принципова. За німецьким правом грошова компенсація за порушення особистих немайнових прав присуджується лише за тяжке порушення, яке неможливо компенсувати інакше, і на цьому позивачка програла в апеляції. GDPR працює інакше. Суд ЄС у справі C-300/21 Österreichische Post 4 травня 2023 року встановив, що для відшкодування потрібна шкода, але поріг серйозності немайнової шкоди не встановлюється. Той самий VI цивільний сенат Федерального верховного суду 18 листопада 2024 року у справі VI ZR 10/24 про скрейпінг даних Facebook визнав, що навіть короткочасна втрата контролю над власними даними може бути немайновою шкодою, і вважав співмірною суму близько 100 євро. Фальшива цитата з фотографією та ім’ям людини є обробкою її персональних даних. Стаття 82(3) GDPR дозволяє контролеру звільнитися від відповідальності, лише якщо він доведе, що жодним чином не відповідає за подію, яка спричинила шкоду. Платформі, чий алгоритм сам показував і просував публікацію, довести це буде складно.

Висновок

Після рішень Russmedia, Coyote і AGCOM напрям практики Суду ЄС визначився. Імунітет 2000 року тримався на незнанні: платформа не знає, що зберігає, тому й не відповідає. Суд ЄС замінив цей критерій критерієм контролю і вивів обов’язки за GDPR з-під дії імунітету. Справа Кюнаст визначить, як далеко ця логіка пошириться на соцмережі. Найімовірніший результат, на думку автора, полягає не в повній втраті Facebook хостингового статусу, а в його звуженні: захист збережеться за нейтральними функціями платформи і не діятиме щодо того, що платформа сама відбирає і просуває у власних інтересах. Модель, за якою прибуток від вірусного фейку залишається платформі, а витрати на його вистежування несе жертва, втрачає юридичну опору.

До відповіді Суду ЄС, яка в межах попереднього провадження зазвичай надходить понад рік, рішення франкфуртських судів не набули остаточної сили, і обов’язку Meta самостійно шукати і видаляти всі варіанти мему не встановлено.

Практичне значення

Для осіб, чиї права порушено, і їхніх представників. До рішення Суду ЄС повідомлення платформі з конкретними посиланнями залишається єдиним надійним способом запустити обов’язок видалення за статтею 6 DSA, тому кожну копію варто фіксувати і повідомляти окремо. Водночас позовні вимоги вже зараз має сенс будувати не лише на національних нормах про захист честі, а й на статтях 17 і 82 GDPR із посиланням на Russmedia, адже саме ця підстава дає шанс на компенсацію без доведення тяжкості порушення. Окремо варто фіксувати обставини поширення: чи показувала платформа публікацію в рекомендаціях, наскільки широко вона розійшлася. Після Coyote ці факти безпосередньо впливають на те, чи зможе платформа посилатися на імунітет.

Для платформ. Ризик зміщується з окремих публікацій на дизайн сервісу. Параметри рекомендаційних систем, умови про ліцензію на контент користувачів, процедури розгляду повідомлень і заходи за статтями 24, 25 і 32 GDPR тепер є питанням відповідальності, а не лише відповідності. Стрічка, хронологічна або налаштована самим користувачем, дає більше шансів зберегти захист, ніж стрічка, ранжована в інтересах сервісу заради утримання уваги. Відкритим залишається питання вимог за статтею 82 GDPR: якщо імунітет їх не блокує, кожна фальшива цитата з чужим обличчям стає потенційним позовом про компенсацію.

Для України. Власного аналога DSA Україна поки не має. Дослідницька служба Верховної Ради у довідці щодо законодавства про цифрові послуги констатує, що відповідальність за незаконний контент розпорошена між законами про рекламу, авторське право, електронні комунікації, інформацію, доступ до публічної інформації та медіа, а Закон “Про електронну комерцію” відтворює логіку Директиви 2000 року без урахування DSA. Закон “Про цифровий контент та цифрові послуги” № 3321-IX регулює лише споживчі договори. Законопроєкт № 13608 від 7 серпня 2025 року автори довідки оцінюють як фрагментарний, а проєкт закону “Про захист персональних даних” № 8153, побудований на GDPR, досі готується до другого читання. Поступова імплементація DSA входить до зобов’язань України на шляху до членства в ЄС. Отже, Україна запозичуватиме не лише текст регламенту 2022 року, а й те його тлумачення, яке формує Суд ЄС у справах Russmedia, Coyote, AGCOM і тепер у справі Кюнаст. Норми про відповідальність платформ доцільно писати вже з урахуванням критерію контролю, а не моделі пасивного сервера, яку відтворює чинний Закон “Про електронну комерцію”.

Ренате Кюнаст свої 8 посилань Meta надіслала. Суд ЄС тепер вирішує, чи мусила вона це робити взагалі.