Верховний Суд відмовив банку у закритті справи про неплатоспроможність фізичної особи
/ 11 Червня 2026 16:38
2 хв читати
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду поставив крапку у спорі щодо можливості закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. У справі №921/562/22 суд відмовив банку у задоволенні касаційної скарги та підтвердив законність рішень судів попередніх інстанцій.
Спір виник після того, як банк-кредитор звернувся до суду з вимогою закрити провадження у справі про неплатоспроможність, посилаючись на нібито неповні та недостовірні відомості у деклараціях боржниці про майновий стан.
Втім, суди встановили, що ще на етапі реструктуризації боргів арбітражний керуючий провів повну перевірку поданих декларацій. Для цього були направлені запити до державних органів та реєстрів, а результати перевірки оформлені відповідним звітом. Жодних ознак приховування майна або недостовірності інформації виявлено не було.
Верховний Суд наголосив, що питання достовірності декларацій вже було предметом судового розгляду та отримало належну правову оцінку. Саме на підставі цих висновків суд раніше перейшов від процедури реструктуризації до процедури погашення боргів та визнав боржницю банкрутом.
У своїй постанові Суд зазначив, що кредитор не може повторно ініціювати перегляд уже встановлених обставин лише шляхом подання клопотання про закриття провадження. Оскільки відповідні судові рішення набрали законної сили та не були оскаржені у встановленому порядку, вони залишаються обов’язковими для всіх учасників процесу.
Окремо Верховний Суд звернув увагу, що банк не оскаржував дії арбітражного керуючого під час процедури погашення боргів та не довів наявності нових обставин, які могли б вплинути на перебіг справи.
Таким чином, касаційну скаргу банку залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.
Постанова Верховного Суду вкотре підтвердила принцип правової визначеності: обставини, які вже були належним чином перевірені та оцінені судом, не можуть ставати предметом повторного розгляду без наявності нових вагомих підстав.
